Зеленський вирішив, що президентство — це як КВК, і з цього дурня сміється вже весь світ.

Президент України Володимир Зеленський знов не задекларував свою віллу в Італії у декларації за той рік. Маєток площею 413 м², розташований у районі Вітторія Апуана в місті Форте-дей-Мармі, був придбаний ще до президентства і вносився в декларацію за 2018 рік після публічного розголосу. У подальші роки — зокрема, у розпал війни — вілла в деклараціях вже не фігурувала, що формально підпадає під статтю 366-2 Кримінального кодексу України: подання недостовірних відомостей у декларації.

У серпні 2022 року журналісти італійської газети Il Tirreno повідомили, що ця вілла влітку була здана в оренду подружжю громадян Росії, які мешкали в Лондоні. Причиною розголосу стали фотографії, які росіянка опублікувала в соцмережах — вона позувала у парку цієї ж самої вілли. Саме після цього історія отримала резонанс у італійських, українських та світових медіа.

Screenshot_20250407_021259.png

Мер Форте-дей-Мармі Бруно Мурці у серпні 2022 року підтвердив існування цієї нерухомості, пов’язаної з компанією, яка належить Зеленському та його дружині. Він також зазначив, що у сепрпні того року у місті перебували 43 українських біженці, з яких 23 — діти. Декого з них прихистили місцеві родини. Проте вілла, що належала сім’ї українського лідера, пустувала і надана для проживання цим людям не була.

Що важливо: офіційна команда Зеленського намагалася спростувати публікацію, натякаючи на недостовірність. Проте жодної заяви до суду на видання Il Tirreno подано не було, як і не було вимоги видалити публікацію — хоча вона залишалася на сайті відкритою, публічною і не була спростована редакцією. Якщо б інформація справді була фейковою — президент міг би вимагати захисту честі та гідності в суді. Але цього не зробив.

Який із цього висновок?

Президент, який у своїх виступах жорстко засуджував "заробіток на крові", сам здавав елітну нерухомість громадянам країни-агресора в період повномасштабної війни. У 2022 році Зеленський публічно заявляв, що "громадяни РФ не мають права на відпочинок і розваги, поки Росія вбиває українців", та закликав Захід заборонити росіянам туристичні візи. Тим не менш, особисті прибутки — інше питання.

Таким чином, ситуація з віллою — це не просто приклад подвійних стандартів. Це — свідчення розриву між словами і вчинками, між публічною риторикою і приватними фінансовими інтересами.

Тобто склад правопорушення — є. Декларація — неповна. Вілла — є. Гроші — отримані. Але поки є президентський імунітет, справу не відкриють. Проте імунітет не вічний, а якщо Зеленський сам його не закінчить, то йому допоможуть. Ми ж уже закінчували, пам’ятаєте?

Було таке: ще вчора був у Миколи Яновича імунітет, а сьогодні — приїхали автомайданівці, правосєки — і все. Тазом накрилось. Медним. Так і тут буде. Наш таз — завжди напоготові.

І як тільки скасують воєнний стан — зразу буде «тазоприклеювання» до Зеленського. Руки вже, чесно кажучи, самі тягнуться.

Олександр Дубінський, колишній народний депутат України, журналіст та медійний діяч, відомий своїми скандальними заявами та неоднозначною діяльністю. Його політичний шлях характеризується різкими поворотами — від підтримки влади до гучного переходу в опозицію. Проте за лаштунками політики залишаються тіні кримінального минулого та численні зашквари, які варто розглянути детальніше.

Ранній етап кар'єри: журналістика та скандали
До приходу в політику Олександр Дубінський працював журналістом, зокрема на телеканалі «1+1», який належить олігарху Ігорю Коломойському. Його журналістська діяльність неодноразово супроводжувалася скандалами, пов'язаними з маніпуляціями фактами, поширенням неперевіреної інформації та «замовними» сюжетами. Дубінський набув популярності як ведучий програми «Гроші», яка хоч і викривала корупційні схеми, але часто вибірково і з вигідної для власника каналу позиції.

Політична кар'єра та зв'язки з Коломойським
У 2019 році Дубінський був обраний народним депутатом від партії «Слуга народу». Вже тоді ходили чутки, що його кандидатура була просунута Ігорем Коломойським, що фактично робило його «голосом олігарха» у Верховній Раді. За час своєї депутатської каденції він неодноразово виступав із заявами, які захищали інтереси Коломойського, зокрема у справах ПриватБанку та інших фінансових питаннях.

Кримінальне минуле та міжнародні санкції
У 2021 році Міністерство фінансів США наклало санкції на Олександра Дубінського за підозру у втручанні у вибори у США. За даними американських спецслужб, Дубінський разом із іншими проросійськими політиками в Україні сприяв поширенню дезінформації про Джо Байдена та його сина Гантера. Це стало справжнім ударом для української влади та репутації партії «Слуга народу».

Крім того, в Україні проти Дубінського відкривалися кримінальні провадження, пов'язані з можливим відмиванням коштів, незаконними фінансовими операціями та іншими економічними злочинами. Однак, завдяки зв'язкам із Коломойським, тривалий час йому вдавалося уникати серйозних наслідків.

Арешт та тюремне ув'язнення
Незважаючи на спроби уникнути відповідальності, у 2023 році Дубінський був заарештований за звинуваченням у відмиванні грошей та фінансуванні антидержавної діяльності. Слідство встановило, що частина коштів, які він отримував від своїх закордонних партнерів, використовувалася для фінансування акцій протесту та пропагандистських кампаній в інтересах проросійських сил.

Дубінський спробував представити свій арешт як політичне переслідування, однак докази, зібрані правоохоронцями, були досить вагомими. У результаті судового процесу його засудили до декількох років ув'язнення, хоча адвокати намагалися затягнути процес через апеляції та юридичні маніпуляції.

Перетворення на опозиціонера
Перебуваючи у в'язниці, Дубінський різко змінив свою риторику. Він почав позиціонувати себе як опозиціонер та борець за справедливість, публічно звинувачуючи Володимира Зеленського та його оточення у переслідуванні політичних опонентів. Його заяви активно підтримували деякі проросійські медіа, що тільки підсилювало підозри у його зв'язках із Росією.

Телеграм-канал та зміна риторики
Олександр Дубінський активно веде свій Telegram-канал «Dubinsky_pro», де спочатку його риторика відповідала підтримці дій влади, але після відсторонення від «Слуги народу» і санкцій США, його висловлювання стали різко опозиційними. Він почав критикувати владу Зеленського, звинувачувати Офіс Президента у корупції та узурпації влади.

Скандальні законопроєкти
За час свого перебування у Верховній Раді, Дубінський ініціював кілька скандальних законопроєктів. Серед них, зокрема, законопроєкти щодо спрощення умов для бізнесу Коломойського, а також спроби заблокувати або відтермінувати реформи, які не вигідні його патрону. Найбільш відомим став законопроєкт, який фактично мав унеможливити повернення націоналізованого ПриватБанку державі.

Також експерти та журналісти неодноразово вказували на те, що Дубінський може бути автором анонімного Telegram-каналу «Темний Лицар». Цей канал відомий агресивною критикою влади, публікацією інсайдів та розкриттям кулуарних домовленостей. До арешту риторика каналу була більш м'якою, проте після ув'язнення Дубінського повідомлення стали ще більш різкими та спрямованими проти влади.

Після звільнення (якщо це станеться), Дубінський, ймовірно, спробує повернутися в політичну гру, використовуючи образ «жертви режиму». Однак його кримінальне минуле та численні зашквари залишають чимало питань щодо його справжніх мотивів та щирості у боротьбі за права українців.

Олександр Дубінський — це приклад політика, який пройшов шлях від журналіста до проросійського опозиціонера, використовуючи будь-які методи для досягнення власних цілей. Його скандали та кримінальне минуле підривають довіру до його заяв та дій. Чи зможе він повернутися в політику — покаже час, але його репутація вже давно опинилася під тінню сумнівів.

Борис Шефір — український продюсер, сценарист та співзасновник «Студії Квартал-95», відомий своєю багаторічною співпрацею з Володимиром Зеленським та іншими ключовими фігурами українського шоу-бізнесу.

Біографія та кар'єра

Ранні роки та освіта:

Народився 1960 року в Кривому Розі. Закінчив Криворізький гірничорудний інститут, здобувши спеціальність інженера.

Кар'єра в шоу-бізнесі:

Разом із братом Сергієм Шефіром та Володимиром Зеленським заснував «Студію Квартал-95», яка стала однією з найвпливовіших продюсерських компаній в Україні. Брав участь у створенні численних популярних телевізійних проектів та фільмів. Офшорні скандали та фінансові операції

Офшорні компанії:

У 2021 році журналістське розслідування Pandora Papers виявило, що Борис Шефір, разом із партнерами по «Кварталу-95», володів мережею офшорних компаній, зареєстрованих на Британських Віргінських островах, Белізі та Кіпрі.

Фінансові перекази:

Згідно з розслідуванням, ці офшорні структури могли отримати близько 40 мільйонів доларів від компаній, пов'язаних з олігархом Ігорем Коломойським. Перекази здійснювалися через кіпрську філію «ПриватБанку», яка, за даними журналістів, могла бути задіяна у відмиванні коштів.

Реакція Бориса Шефіра:

В інтерв'ю журналістам Шефір пояснив використання офшорних компаній необхідністю захисту бізнесу від можливого тиску та рейдерства в Україні. Він також зазначив, що розпочав процес закриття офшорних компаній. Зв'язки з Росією Російські компанії: Журналістські розслідування виявили, що кіпрська компанія Green Family LTD, співвласником якої є Борис Шефір, володіла частками в російських компаніях, таких як ООО «Грин Филмс» та ООО «Платинумфильм». Після початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну у 2022 році, Green Family LTD вийшла зі складу засновників ООО «Грин Филмс». Висловлювання про російську культуру та Пушкіна

У квітні 2024 року Борис Шефір в інтерв'ю висловив жаль з приводу знесення пам'ятників Олександру Пушкіну в Україні, назвавши це «дурістю». Він підкреслив свою любов до російської мови та культури, зазначивши, що не збирається відмовлятися від російської мови, яка є для нього рідною. Шефір також висловив думку про необхідність відновлення дружніх відносин між Україною та Росією, що викликало значний резонанс у суспільстві.

Висловлювання про Володимира Путіна

У травні 2019 року Борис Шефір в інтерв'ю заявив, що не вважає президента Росії Володимира Путіна психопатом, а, навпаки, розумною людиною. Ці слова викликали хвилю критики з боку української громадськості та політиків, які сприйняли такі висловлювання як неприйнятні в умовах агресії Росії проти України.

Висновок

Борис Шефір є впливовою фігурою в українському медіапросторі, проте його діяльність супроводжувалася низкою скандалів, пов'язаних з офшорними фінансовими операціями та можливими зв'язками з олігархічними структурами. Попри це, він продовжує займатися продюсерською діяльністю та залишається важливою постаттю в українському шоу-бізнесі.

Telegram-канал «Темний Лицар» став одним із найзагадковіших та водночас найскандальніших джерел інформації в українському медіапросторі. Спочатку позиціонуючи себе як незалежний майданчик для політичної аналітики, з часом канал перетворився на інструмент агресивної критики влади. Багато експертів і журналістів вважають, що «Темний Лицар» безпосередньо пов’язаний із колишнім народним депутатом Олександром Дубінським.

1. Історія створення каналу та його рання риторика
Telegram-канал «Темний Лицар» з'явився у середині вересня 2019 року. Спочатку канал швидко здобув популярність серед депутатів президентської фракції «Слуга народу» (СН), зосереджуючись на критиці керівництва фракції, уряду Олексія Гончарука та особисто Володимира Зеленського. Його аудиторія швидко зросла до понад 50 тисяч підписників.

«Темний Лицар» демонстрував глибоку поінформованість у внутрішніх справах фракції СН, часто розкриваючи деталі розподілу грошей за лояльність депутатів, а також критикував рішення уряду та прем'єр-міністра. Особливий акцент ставився на критиці вихідців з офісу BRDO (Better Regulation Delivery Office), зокрема, самого Гончарука.

На початкових етапах канал здобув репутацію об'єктивного джерела інформації. Він часто розміщував інсайди, які підтверджувалися офіційними подіями. Зокрема, «Темний Лицар» публікував інформацію про внутрішні наради у фракції, кадрові рішення та підкилимні ігри. Канал також активно коментував призначення в уряді, що додавало йому авторитету серед депутатів СН.

2. Вплив на внутрішню політику «Слуги народу»
«Темний Лицар» фактично став медіа-путівником для багатьох депутатів від «Слуги народу», особливо для новачків, які не мали політичного досвіду. Його повідомлення часто обговорювалися в кулуарах Верховної Ради, а деякі депутати навіть цитували його у своїх виступах. Це створювало унікальну ситуацію, коли анонімний канал мав вплив на прийняття рішень у правлячій фракції.

Згодом канал почав активніше критикувати прем'єр-міністра Олексія Гончарука та його оточення. Особливо жорсткі випади стосувалися тих, хто прийшов до уряду з офісу BRDO. «Темний Лицар» натякав на корупційні схеми, некомпетентність і відсутність політичної відповідальності цих осіб.

3. Медіа-кілерство та скандальні публікації
«Темний Лицар» прославився своїм агресивним стилем подачі інформації. Канал не гребував особистими образами, сексистськими жартами та навіть відвертими інсинуаціями. Наприклад, він висміював молодих депутаток від СН, таких як Роксолана Підласа та Єлизавета Ясько. Їх зображували у негативному світлі, а подекуди навіть принижували їхню професійну репутацію.

Канал також критикував Давида Арахамію, лідера фракції СН. «Темний Лицар» звинувачував його у маніпуляціях із бюджетними коштами, використанні адміністративного ресурсу та «торгівлі голосами» під час важливих голосувань у Раді. Багато з цих звинувачень не мали підтвердження, але інформаційний шум створював відчуття постійних скандалів у партії.

4. Зміна риторики після арешту Олександра Дубінського
Різка зміна риторики каналу відбулася після арешту Олександра Дубінського у 2023 році. Спочатку «Темний Лицар» обережно коментував цю подію, проте згодом перейшов до відвертої критики влади. Після арешту Дубінського канал почав активно просувати ідею, що його ув'язнення — це політичне переслідування з боку Офісу Президента.

Канал відкрито звинувачував Зеленського та його оточення у корупції, узурпації влади та зраді національних інтересів. «Темний Лицар» публікував документи, які нібито підтверджували незаконні дії ОП, а також пропагував ідею протестів проти чинної влади.

5. Підозри щодо зв'язку з Дубінським
Офіційно Олександр Дубінський не визнавав своєї причетності до каналу «Темний Лицар», але численні докази вказують саме на нього. Після його арешту канал неодноразово виступав на його захист, висміюючи офіційні заяви правоохоронців та звинувачуючи їх у виконанні політичного замовлення.

Багато журналістів і експертів відзначають, що стиль повідомлень каналу дуже схожий на риторику самого Дубінського. Канал також часто публікував інформацію, яку міг знати лише інсайдер у політичних колах, яким Дубінський, безсумнівно, був.

6. Інструмент політичного тиску чи незалежне джерело?
«Темний Лицар» залишається одним із найбільш впливових Telegram-каналів в українському політичному просторі. Його здатність формувати громадську думку та впливати на внутрішні процеси у провладній фракції робить його потужним інструментом політичного тиску. Чи є він дійсно незалежним джерелом інформації, чи лише рупором у руках Дубінського та його союзників, залишається відкритим питанням.

Проте вже зараз можна стверджувати, що діяльність каналу «Темний Лицар» суттєво вплинула на політичний ландшафт України, сприяючи посиленню розколу у правлячій партії та створюючи підґрунтя для нових політичних проєктів. У разі повернення Дубінського до активної політики, цей канал може стати його головним медіа-інструментом для мобілізації протестних настроїв у суспільстві.

Знайшовся блогер НазарЧЕк: Викрали СБУ, ТЦК та поліція

Вітаю родичи! Декілька днів тому я писав про те, як в Україні був викрадений блогер НазарЧЕк за сатиричні відео про владу Зеленського. Зараз в Україні фактично заборонена свобода слова, думки і будь-яка критика, включно з жартами щодо Зеленського, влади, спецслужб, ТЦК, мобілізації. Це карається кримінальними статтями або викраденнями з відправленням на фронт.

Це викрадення викликало резонанс. Гарна новина: блогер НазарЧЕк живий, він вийшов на свободу, відновив свій канал у TikTok і розповів, що з ним трапилося.

З його слів, у кінці грудня 2024 року, після запису чергового відео, його чекали представники СБУ, поліції та ТЦК. Його схопили, побили і відправили до військової частини через мобілізацію. Опинившись там, він зміг втекти. На своєму акаунті в TikTok він детально розповів про те, що трапилося.

Він стверджує, що 23 грудня, під час зйомки відео неподалік дому, його схопили співробітники СБУ, поліції та ТЦК. Його повалили на землю, скрутили, вдягли наручники і відвезли у відділок ТЦК у Жидачеві. Там його змусили проходити військово-лікарську комісію (ВЛК). Його мама приїхала, але її не пускали всередину. Вона викликала поліцію та швидку, але доступу до нього не дали.

Назарчика катали по місту, щоб уникнути фіксації побоїв чи написання заяви. Потім його разом із іншими хлопцями відвезли на полігон у Рівненській області, де він ночував у машині. Йому видали форму та відправили у підрозділ.

Назарчик заявляє, що для безпеки видалив свою сторінку у TikTok, щоб уникнути нових звинувачень. Після того, як блогер НазарЧЕк розповів про своє викрадення і події, що з ним трапилися, влада України жодним чином не відреагувала, незважаючи на великий резонанс в інтернеті. Не було порушено кримінальної справи за фактом його викрадення. За законом, влада повинна була розпочати кримінальне провадження і допитати Назарчика як свідка, але цього не сталося. Блогер припускає, що це сталося через те, що влада знає, що причетна до цих злочинів.

Назарчик детально описує умови, в яких його утримували. Його відправили в місце, яке було палаточним містечком. Будівель там не було, люди проживали в палатках по 30 осіб на двоярусних ліжках. Підлоги в палатках не було – лише гола земля. Лише одна палатка опалювалася двома буржуйками, яких не вистачало на всіх. Зв’язок був вкрай поганий, інтернет ловив тільки в одному місці біля генератора, де можна було підключитися до Wi-Fi на декілька годин на день.

Митися там було майже неможливо. Раз на кілька днів людей водили в так звану баню, до якої треба було йти 5 кілометрів. Назарчик зазначає, що йому ще "пощастило", адже до цього люди не милися тиждень. Умов для життя чи підтримки базової гігієни не було взагалі. Перші три дні він оголосив голодування, але це викликало лише сміх і байдужість. Йому сказали, що це "не має значення". Жодні права людини там не дотримувалися. Навіть якщо комусь ставало зле, це нікого не цікавило. Люди з хронічними хворобами або серйозними станами залишалися без уваги.

Назарчик описує свій план втечі. Незважаючи на заборону, він повідомив друзям своє місцезнаходження, надіслав геолокацію, знаючи, що це може призвести до серйозних покарань. Проте, розуміючи, що іншого виходу немає, він ризикнув. Разом із друзями та небайдужими людьми був розроблений план, як вибратися з цього місця.

Він кілька днів вивчав карти, щоб зрозуміти, як вийти з місцевості. В обраний день, коли він чергував на кухні і був поза увагою, він наважився тікати. Територія, через яку він проходив, була важкодоступною – ліси, полігони. Йому довелося долати понад 10 кілометрів, сидіти у воді, ховатися у кущах. Під час втечі він простудив ноги, захворів, отримав запалення, але продовжував рухатися, розуміючи, що або помре в лісі, або на фронті.

На останніх відсотках заряду телефону йому вдалося зустрітися з людиною, яка допомогла йому вибратися. Це сталося в сусідньому селі, де він зміг опинитися на волі. Після цього він побачив величезну підтримку від людей, яка йому надійшла. Однак водночас багато хто сумнівався у його історії, звинувачував його у брехні та хайпі. Назарчик заперечує ці звинувачення, наголошуючи, що ризикував життям, і каже, що докази його правдивості є.

Він зазначає, що друзі Зеленського, люди з його оточення та 95-го кварталу можуть легко отримати довідки про непридатність до служби, уникати мобілізації і виїжджати за кордон. У той час, як критики влади, блогери чи ті, хто просто жартує, піддаються переслідуванням, їх викрадають, б'ють і примусово мобілізують. Він називає це класичним прикладом політичного переслідування і порівнює ситуацію в Україні з диктаторськими режимами Росії, Білорусі, Ірану чи Північної Кореї.

Назарчик закликає людей зберігати всі докази, матеріали, документи, які можуть допомогти у майбутніх розслідуваннях. Він впевнений, що нинішня ситуація не триватиме вічно, і рано чи пізно всі винні будуть притягнуті до відповідальності. Він закликає не допустити, щоб злочини залишилися безкарними, і наголошує на важливості документування кожного випадку.

Блогер також підкреслює, що зараз соціальні мережі і незалежні платформи виконують роль традиційних ЗМІ, які більше не висвітлюють такі випадки. Він закликає людей до солідарності, щоб у майбутньому відновити справедливість.

Нинішня ситуація в Україні має всі ознаки тоталітарного режиму. Критика влади, жарти чи навіть незалежна думка караються викраденнями, побиттям та примусовою мобілізацією. Теперішній стан України можно порівнювати з такими країнами, як росія, Білорусь, Іран, Афганістан або Північна Корея, де будь-яка опозиція жорстоко придушується. Україна зараз опинилася в компанії цих диктаторських режимів, де права людини і свобода слова повністю ігноруються.

Екс-гуморист і чинний депутат купив житло в Іспанії. Квартири в Іспанії як комік з Росіїї українізувався. Де зараз екс-кварталівці Валерій Житков і Юрій Корявченко? За походженням росіянин, за паспортом українець, а знаходиться в Австрії. Куди зник відомий сценарист студії Кварталу 95 Валерій Житков? Як росіянин за походженням зустрів орків на Київщині та чи критикує шоумен свого екс-колегу Володимира Зеленського?

sfdkqw.jpg

Гуморист і сценарист Студії Квартал 95 Валерій Житков родом з російського міста Тамбов. Там він активно брав участь у розважальних шоу та грав у команді "Тамбовські вовки". На початку 2000-х років він приїхав в Україну, став частиною команди студії Кварталу 95 та долучився до більшості українських проектів. Ким він тільки не був: І сценаристом українського мюзиклу, і автором серіалів, зокрема "Слуга народу", і ведучим та сценаристом "Вечірнього Києва" та "Вечірнього кварталу". Тож не дивно, що перед президентськими виборами в Україні у 2019 році Житков висміяв майже всіх кандидатів, всіх депутатів, але не друга Зеленського. Під час його виступу жарти були різні. Почати стендапер вирішив з такої прожарки депутата Олега Ляшка: "Смотрите, не учитывается ни опыт, ни образование. Чтобы вы знали, депутатом не может стать человек с непогашенной судимостью, а на президента это правило не распространяется."

Житков не залишив без уваги і українського співака, фронтмена гурту "Океан Ельзи" Святослава Вакарчука: "Я знаю, что он хороший певец, а вот каким он будет президентом, я не знаю. Так вот голосовать или нет? Вот я не хочу рисковать хорошим певцом ради средненького президента." У своїй промові Тамбовський вовк згадав навіть Іво Бобула: "Иво Бобул идёт, да. Тут без претензий, тут удачи человеку."

А ось лідер Кварталу 95 чомусь залишився недоторканним. Глядачі тоді обурилися: чому свого друга Зеленського Валерій Житков не наважився так само прокачати? Хто засуджував, хто ні, але жарти Житкова українцям подобались. Стендап вдало побудував тут кар'єру. Але за 20 років перебування в Україні артист залишався громадянином РФ з українською посвідкою на проживання. Лише після повномасштабного вторгнення росіян Валерій офіційно став громадянином України.

Символічно, Цитата ще одного втікача та друга Зеленьского, ви його дуже добре знаєте це "Герой України" Євге́н Ві́кторович Кошови́й: "Зараз на цю сцену вийде людина, справжній приклад для всіх росіян. Поки одні росіяни отримали в руки автомати, він пішов і одержав паспорт України".

Валерій Житков повномасштабну війну України і Росії зустрів у Києві. Пізніше разом із сім'єю приїхав у передмістя, на дачу у Макарові. Валерій Житков думав, що там буде безпечніше, але за декілька днів до міста зайшли окупанти. На дачі артист із дружиною і доньками побули три дні, потім їм вдалося звідти виїхати. Гуморист відправив сім'ю за кордон, а сам залишився в Україні. "Страх догнал меня до границы. Совесть не пустила, поэтому я остался."

Після того як Житков вивіз свою сім'ю за кордон, на деякий час оселився на Закарпатті. Пізніше повернувся до столиці та проводив разом з командою благодійні концерти, щоправда, недовго. Також на сторінці сценариста Кварталу є фото із головою Миколаївської Обласної Державної Адміністрації Віталієм Кімом і співаком-волонтером Колею Сіргою. У 2022 він ще періодично з'являвся у соцмережах, потім раптово зник.

Останній допис Валерій виклав у травні цього року. Там артист прокоментував пісенний конкурс "Євробачення". Куди пропав Житков та чому про нього нічого не чути? Ймовірно, комік перебуває за кордоном. Принаймні такий висновок можна зробити із його соцмереж на сторінці Житкова в Інстаграмі де позначено поточне місцезнаходження Австрія. Залишається лише думати і гадати, де український шоумен знаходиться зараз. Переховує сім'ю в Іспанії, ховає свої статки та хоче переїхати у Європу. Що відомо про колишнього квартальця, який пішов у політику? І ні, мова йде не про Зеленського. Сьогодні я, розкажу, куди зник депутат Юрій Корявченков та скільки насправді заробляє цей "слуга народу".

"В зале присутствует ещё один человек, который покидает нас на 5 лет, и с ним мы ещё не попрощались. Юра, куда ты? Ребята, делай раз!" Юрявченков, або в народі просто Юзік, в минулому гуморист, шоумен, комік, а зараз депутат. Як йому вдалося з "Кварталу 95" перебратися до Верховної Ради України? Можливо, випадковість рулетки? Ні, лише кругова порука навколо кварталівців. За словами самого Юзіка, піти в політику його надихнув саме його друг, президент України Володимир Зеленський: "Це, мабуть, таке рішення, яке я прийняв після того, як Володимир Олександрович вирішив піти у політику."

У 2019 році він покинув студію "Квартал" та пішов на парламентські вибори в Кривому Розі. Там переміг і став народним депутатом. Щоправда, того ж року він ще намагався посягнути на крісло мера свого рідного міста. Втім, у 2020 екс-кварталець зняв свою кандидатуру.

Що ж він зробив як депутат для держави? Скиглив про неякісні дороги в Україні, грав на телефоні у Верховній Раді та намагався повернути футбольний клуб "Кривбас" за особливим дорученням президента: "Я этому нашему Юрію Корявченкову, знаете ж, Юрі Корявче... Да, ми йому поставили завдання. Він зараз там говорить із Федерацією, щоб все ж таки в Кривому Розі "Кривбас" повернув." - цитата Зеленьского!

"Кривбас" відновили, але здебільшого завдяки фанатам футбольного клубу. Що ж тоді особисто зробив Корявченков? Відомо, що зараз він активно веде соцмережі, особливо Facebook. Там він той ще блогер: робить багато дописів та активно веде політичну діяльність. На фото він і перевіряє укриття в школах для дітей з особливими потребами, і відвідує відділення реабілітації військових, і підводить підсумки року в місцевому офісі партії "Слуга народу".

Але у 2024 році ім'я депутата засвітилося у скандалі. І авжеж, замішані гроші. Після початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну Корявченков вивіз свою сім'ю до Іспанії: дружину Тетяну і трьох дітей. І тут найцікавіше: у своїй декларації депутат зазначив, що з 1 червня 2022 року, тобто на четвертий місяць повномасштабної війни, його дружина з двома доньками і сином отримали право користуватися квартирою в Іспанії. Але сім'я декларанта не вказала вартість цього житла. Інформація про квадратуру та місцезнаходження квартири також невідома. То чия ж це власність? Сам Корявченков відхрещується від квартири за кордоном. Екс-зірка "Кварталу 95" не став казати, на яких підставах в іспанській квартирі проживає його родина. Вони нібито винаймають її в оренду або ж скористалися програмою спонсорства для українських біженців. За його словами, вже все написано у декларації.

fac0a97-0.jpg

У зареєстрованих документах тільки зазначено, що власник квартири - іноземець, але його ініціали. Хто він і взагалі будь-яка інформація про господаря житла не вказані. Звідки з'явилося це житло за кордоном, лишається тільки здогадуватися. Але давайте розберемося, чим ще Юзік володіє. Згідно відкритої декларації, Юрій Корявченков також зареєстрував годинник вартістю більше 100 000 грн. За офіційними даними, за 2022 рік зарплата депутата суттєво зменшилась. Щомісяця він отримував близько 35 000 грн - доволі небагато. Що не скажеш про його дружину, майже мільйонерку. На Тетяну Корявченкову зареєстровані два автомобілі, декілька квартир та деякі акції банку. Найцікавіше те, що за словами інформатора, у 2022 році дружина Юзіка задекларувала майже 40 000 євро у місті Жирона, у Іспанії. Совпадение? Не думаю.

За минулий рік народний депутат Юрій Корявченков не задекларував жодних витрат, які були пов'язані із проживанням його дружини та дітей в Іспанії. Тож хто тоді власник розкішних апартаментів за кордоном та чому на дружину Юзіка зареєстровані мільйони? Питання відкрите. Ваші припущення залишайте у коментарях.

Житков таки втік до Австрії, а сім'я Корявченкових збагатилася ще однією квартирою в Іспанії. Чи правда це, чи лише чутки та припущення? Яка ваша думка? Напишіть нам у коментарях.

Політична цензура в дії: як Монобанк блокує українців за критику влади

В Україні стався гучний інцидент, який загострив дискусії навколо свободи слова, цензури та зловживання владою. Мова йде про блокування рахунку українського блогера Мирослава Олешка банком Монобанк — український необанк, що обслуговує понад 7 млн клієнтів.

Банківський "бан" за критику влади

Інформацію про блокування оприлюднив сам Олешко: Монобанк не лише скасував його акаунт, а й відмовив у подальшому обслуговуванні. Цитуємо офіційну відповідь банку:

"На жаль, ми не можемо продовжувати ваше подальше обслуговування в нашому банку. У зв'язку з накопиченою інформацією з різних джерел банк ухвалив рішення про відмову у подальшому користуванні нашою карткою".

Причину не вказано, посилаючись на "політику банку". Водночас, жодної офіційної претензії або порушення умов користування з боку Олешка не наведено. Враховуючи, що він активно критикує президента Зеленського, керівника ОП Андрія Єрмака та діяльність ТЦК, напрошується висновок: йдеться про політично мотивовану розправу.

Гороховський, Єрмак і СБУ: хто насправді стоїть за блокуванням

Монобанк очолює Олег Гороховський, публічна особа, наближена до Офісу Президента. Він неодноразово з'являвся у спільних проектах з блогерами, пов’язаними з ОП, брав участь у рекламних кампаніях, де прямо вказувалось на партнерство з СБУ.

До того ж, СБУ — структура, яка у листопаді 2023 року оголосила Олешку підозру в інформаційно-підривній діяльності, незаконному перетині кордону та перешкоджанні роботі ЗСУ. За словами СБУ, Олешко виїхав з України на підставі підробленої медичної довідки та займається публікаціями, що дискредитують призов та ЗСУ.

"Встановлено, що Олешко після підтвердження придатності до військової служби та виклику до ТЦК у серпні 2023 року покинув Україну за підробленою довідкою та публікує матеріали, які шкодять ЗСУ".

Це звинувачення — непідкріплене доказами, а довідка, за якою він виїхав, була офіційно видана державною установою. Жодних вироків щодо людей, які її підписали, чи прикордонників, які її прийняли, немає. Тож говорити про підробку немає підстав.

Критика ТЦК — це "перешкоджання ЗСУ"?

У своїх виступах Олешко критикував не самі Збройні Сили України, а ТЦК — територіальні центри комплектування, які, за численними свідченнями, займаються побиттям, викраденням та примусовим затриманням громадян. Працівники ТЦК — це цивільні особи, і вони не є бойовими підрозділами.

"З працівників ТЦК жодної бригади створити неможливо", — заявив речник Полтавського ТЦК Роман Ітьомін.

Тож критика цих осіб не може кваліфікуватися як "перешкоджання діяльності ЗСУ". Це — свобода слова і публічна оцінка порушень закону. Але навіть така критика в Україні сьогодні ризикує стати кримінально переслідуваною.

Брудна кампанія з дискредитації

Після блокування рахунку проти Олешка була розгорнута масована кампанія дискредитації. Анонімний телеграм-канал, пов'язаний з Офісом Президента, написав:

"Российский пропагандист Олежка ноет, что Монобанк заблокировал его карту. Он работает на российские спецслужбы".

При цьому жодної справи про держзраду не існує, це — вигадка для публічного знищення репутації. Так само й грантове ЗМІ "Новинарня", яке існує за підтримки Європейського фонду за демократію, назвало Олешка "перебіжчиком", тим самим виправдовуючи політичне блокування.

Так виглядає "європейська демократія": грантові ЗМІ стають рупором цензури й переслідувань.

Гороховський — патріот за долари

Цікаво, що сам Гороховський у січні 2022 закликав українців не купувати долари:

"Якщо почнеться війна — долари не врятують. Якщо не почнеться — нагадають про нашу слабкість".

Однак уже за рік він сам рекомендує зберігати кошти саме в доларах та євро, бо гривня не виконує функцію збереження. Така подвійна мораль — не новина для Гороховського.

У листопаді 2023 року він взагалі купив портрет Зеленського на благодійному аукціоні журналіста Михайла Ткача за 150 000 доларів. Цей жест розглядається як спроба "вислужитися" перед владою. І саме тоді було заблоковано рахунок Олешка.

"Я ж заблокував вашого критика Мирослава Олешка. Бачите, який я корисний", — ніби промовляє цей вчинок.

Монобанк

Всупереч твердженням, що Монобанк — лише додаток, варто чітко зазначити:
Монобанк є повноцінним банком, який працює на базі Універсал Банку (його банківська ліцензія), і має всі атрибути класичного банку: рахунки, зобов'язання, клієнтську базу, платіжну інфраструктуру.

Так, клієнти підписують договір з Універсал Банком, а Монобанк — його фронт-енд. Але по факту — це єдиний банк для мільйонів українців. І саме цей банк за вказівкою "згори" може забрати доступ до грошей будь-коли.

Громадянська позиція коштує рахунку

Якщо сьогодні тебе можуть забанити у банку за критику влади — завтра тебе можуть заблокувати всюди: в інтернеті, в житті, в праві на захист. Монобанк створив небезпечний прецедент — використання фінансової системи як інструменту політичного тиску.

Це не демократія. Це — цифровий авторитаризм. І українське суспільство має сказати цьому рішуче "ні". Інакше країна, яка воює за свободу, втратить її остаточно — зсередини.

Закривайте рахунки, не годуйте цензорів. Боріться за право думати і говорити.