Зеленський вирішив, що президентство — це як КВК, і з цього дурня сміється вже весь світ.

Скандал зі зривом операції із затримання вагнерівців (2020 рік)

Операція із затримання членів російської ПВК "Вагнер", які брали участь у бойових діях на Донбасі, стала однією з найбільш резонансних і водночас провалених спецоперацій в історії України. Її зрив супроводжувався звинуваченнями в саботажі з боку найвищого керівництва країни, а саме президента Зеленського та його оточення.

Передісторія:

Хто такі вагнерівці?

ПВК "Вагнер" — це російська приватна військова компанія, яка активно використовувалася Кремлем для ведення війни на Донбасі, у Сирії, Африці та інших регіонах. Члени цієї структури брали безпосередню участь у бойових діях проти України з 2014 року.

Суть операції:

Українські спецслужби (ГУР МОУ та СБУ) спільно із західними партнерами розробили операцію із затримання 33 вагнерівців, які були причетні до воєнних злочинів на Донбасі. План полягав у тому, щоб виманити бойовиків з Росії під виглядом найму для "роботи" в Латинській Америці, але через транзитний переліт через Мінськ (Білорусь) затримати їх і доставити до України. Хронологія подій:

Липень 2020 року — підготовка операції:

У липні спецслужби України підготували пастку для вагнерівців, яких запросили на "роботу" через фіктивну приватну військову компанію. Бойовиків зібрали в Москві і направили до Мінська, де вони мали сісти на літак до однієї з країн Латинської Америки.

24 липня 2020 року — заплановане затримання:

За планом, літак з вагнерівцями мав здійснити аварійну посадку в Україні через фіктивну технічну несправність, після чого їх би затримали українські силовики.

Операція відкладається:

За день до запланованого затримання (23 липня) операцію несподівано перенесли на 30 липня. За словами учасників операції, це рішення було прийняте на найвищому рівні, ймовірно, в Офісі Президента.

29 липня 2020 року — арешт у Мінську:

Через затримку виконання плану вагнерівці були заарештовані білоруськими спецслужбами у Мінську. Їх звинуватили у підготовці провокацій проти режиму Лукашенка напередодні президентських виборів у Білорусі.

14 серпня 2020 року — екстрадиція до Росії:

Попри запити України про екстрадицію, Білорусь передала всіх затриманих вагнерівців до Росії. Злив операції:

Зеленський і дзвінок Лукашенку:

У жовтні 2021 року в інтерв'ю телеканалу "1+1" Володимир Зеленський визнав, що особисто дзвонив Олександру Лукашенку.

Зізнання Зеленського про зрив операції:

В інтерв’ю Зеленський фактично визнав, що Офіс Президента знав про операцію і що її перенесення було рішенням, ухваленим у Києві. Це спричинило ще більше звинувачень у тому, що саме Офіс Президента злив деталі операції, дозволивши Росії уникнути втрат. Критика і наслідки:

Звинувачення у зриві:

Багато колишніх і діючих працівників українських спецслужб, а також опозиційні політики заявили, що операція була зірвана через витік інформації з Офісу Президента. Зеленського та його оточення звинувачували в саботажі, який призвів до провалу важливої спецоперації.

Міжнародна реакція:

Провал операції підірвав довіру західних партнерів до України. Було втрачено важливу можливість не лише затримати воєнних злочинців, але й отримати цінні свідчення проти Росії.

Політичний скандал:

Опозиція вимагала проведення розслідування, однак справу фактично "зам’яли". Верховна Рада так і не створила тимчасову слідчу комісію для розслідування зриву операції.

Відмова від відповідальності:

Володимир Зеленський та його соратники (зокрема, Андрій Єрмак) публічно заперечували свою причетність до зриву операції, перекладаючи відповідальність на попередників. Зеленський своїм власним ротом визнав зрив операції із затримання вагнерівців

У червні 2021 року президент України Володимир Зеленський в інтерв’ю телеканалу "1+1" фактично визнав свою причетність до зриву спецоперації із затримання бойовиків російської ПВК "Вагнер". Ця заява стала справжнім шоком для суспільства, військових та міжнародних партнерів.

Що сказав Зеленський?

Дзвінок Лукашенку:

Зеленський підтвердив, що зателефонував Олександру Лукашенку, коли вагнерівці вже перебували у Мінську, й повідомив білоруському диктатору, хто ці люди і які злочини вони вчинили. За словами Зеленського, Лукашенко пообіцяв "розібратися" і не підвести. Однак згодом Білорусь передала бойовиків Росії, а не Україні.

Небажання брати участь у спецоперації:

Зеленський заявив, що операція із затримання вагнерівців не була ініційована Україною, а була ідеєю "інших країн", які нібито хотіли втягнути Україну у цю ситуацію. Президент висловив задоволення, що Україна в результаті "не стала частиною цієї операції".

Фактичне визнання зриву:

Заяви Зеленського свідчать, що саме дзвінок до Лукашенка та передача інформації білоруському режиму стали ключовими елементами, які зірвали спецоперацію. Важливо, що розмову було проведено в момент, коли вагнерівці вже перебували на території Білорусі, і саме після цього Мінськ затримав їх та передав Росії. Висновки та наслідки:

Злочин проти держави:

Визнання Зеленським своєї ролі у зриві операції фактично підтверджує, що його дії можна розцінювати як державну зраду. Передача інформації про вагнерівців вороже налаштованому режиму Лукашенка призвела до втрати можливості притягнути бойовиків до відповідальності за злочини на Донбасі.

Зрада міжнародних партнерів:

Операція із затримання вагнерівців була спільним планом українських спецслужб та західних партнерів. Втручання Зеленського не лише зірвало план, але й підірвало довіру міжнародної спільноти до України, оскільки було продемонстровано, що навіть президент може саботувати дії спецслужб.

Захист інтересів Росії:

Наслідком дій Зеленського стало те, що 33 вагнерівці, які причетні до злочинів проти України, були передані Росії, де вони залишилися на свободі. Таким чином, Зеленський своїми діями допоміг агресору уникнути відповідальності.

Політичний та суспільний скандал:

Дії президента було розцінено як саботаж інтересів України та зневагу до пам’яті загиблих у війні на Донбасі.

Сім’я, декларація та фінансові активи

Сім’я народного депутата Романа Іванісова за час його роботи у Верховній Раді придбала елітну нерухомість та автомобілі на суму близько двох мільйонів доларів. Водночас у декларації зазначено, що загальні грошові заощадження сім’ї майже вдвічі менші за ці витрати.

На момент обрання до Верховної Ради у 2019 році декларація Іванісова виглядала неоднозначно. Він декларував скромні доходи та активи, проте вказав значні заощадження готівкою — приблизно один мільйон доларів. Як депутат зміг накопичити таку суму, враховуючи, що до обрання в парламент його основними джерелами доходу були скромна орендна плата, зарплата 56 тисяч гривень і зарплата дружини 37 тисяч гривень за весь 2019 рік, — залишається незрозумілим.

З початку 2020 року дружина депутата, Марина Іванісова, почала активно витрачати ці заощадження. У лютому та квітні вона придбала два нових преміальних автомобілі Mercedes-Benz (GLE350 та GLS400), витративши за тодішнім курсом близько 200 тисяч доларів. Тоді ж вона інвестувала в дві квартири, три паркомісця та три велосипедні місця у житловому комплексі Manhattan City в Києві, неподалік від центрального вокзалу. Ці об’єкти нерухомості, за оцінками, обійшлися в 320 тисяч доларів. У 2021 році вона також придбала новий Volkswagen Multivan вартістю 90 тисяч доларів.

Восени 2022 року, вже під час повномасштабного вторгнення, сам Роман Іванісов придбав ще дві квартири в Києві, вклавши понад 12 мільйонів гривень. У своїй декларації депутат зазначив, що ці кошти належать його матері — Ірині Іванісовій, 66-річній підприємниці з Бердянська. Однак цікаво, що мати депутата продовжує проживати на тимчасово окупованій території та навіть перереєструвала свій бізнес за російським законодавством.

У 2023 році сім’я продовжила купувати нерухомість. Дружина депутата придбала три земельні ділянки та будинок у котеджному містечку Ariel Village поблизу Києва. За даними забудовника, мінімальна вартість будинків у цьому комплексі становила 30 мільйонів гривень. Проте, згідно з декларацією, земля та будинок обійшлися Іванісовій лише в трохи більше ніж 3 мільйони гривень. На запитання журналістів Марина Іванісова відповіла, що придбала нерухомість за «такою ціною, за якою продавали».

Судимість за зґвалтування

Роман Іванісов був засуджений у 1996 році Запорізьким обласним судом за групове зґвалтування неповнолітньої. Його визнали винним за частиною 3 статті 117 (зґвалтування неповнолітньої) та частиною 2 статті 118 Кримінального кодексу України (зґвалтування неповнолітньої у неприродний спосіб). На момент скоєння злочину Іванісову було 17 років, що й пояснює відносно м’яке покарання — 2 роки і 6 місяців ув’язнення, яке він відбував у колонії в Маріуполі.

Коли інформація про судимість з’явилася у 2019 році, сам Іванісов назвав це «заказною чорнухою» та опублікував довідку про відсутність судимості. Формально він мав право бути депутатом, оскільки судимість була погашена. Проте сам факт засудження депутат не спростовував. Це викликало обурення в суспільстві та поставило під сумнів ефективність перевірки кандидатів до Верховної Ради.

Корупційні скандали та антикорупційний комітет

Іронічно, що Роман Іванісов входить до складу антикорупційного комітету Верховної Ради України. Його спосіб життя, що включає використання великих сум готівки для купівлі елітної нерухомості та автомобілів, викликає серйозні підозри у незаконному збагаченні.

На запитання журналістів про походження коштів Іванісов не відповів, пославшись на зайнятість. Проте фінансові операції його сім’ї та активи продовжують викликати багато запитань як у громадськості, так і серед експертів.

Політична діяльність

Після скандалу у 2019 році Іванісова виключили з фракції «Слуга народу». Попри це, він не склав депутатський мандат і продовжує працювати у Верховній Раді. Наразі він входить до депутатської групи «Відновлення України» — об’єднання, яке складається з колишніх членів різних фракцій.

За свою політичну кар’єру Іванісов також був депутатом Рівненської обласної ради від партії «Батьківщина», працював помічником депутата від партії «УДАР» та балотувався до облради від «Блоку Петра Порошенка». У 2019 році він став народним депутатом від «Слуги народу».

Борис Шефір — український продюсер, сценарист та співзасновник «Студії Квартал-95», відомий своєю багаторічною співпрацею з Володимиром Зеленським та іншими ключовими фігурами українського шоу-бізнесу.

Біографія та кар'єра

Ранні роки та освіта:

Народився 1960 року в Кривому Розі. Закінчив Криворізький гірничорудний інститут, здобувши спеціальність інженера.

Кар'єра в шоу-бізнесі:

Разом із братом Сергієм Шефіром та Володимиром Зеленським заснував «Студію Квартал-95», яка стала однією з найвпливовіших продюсерських компаній в Україні. Брав участь у створенні численних популярних телевізійних проектів та фільмів. Офшорні скандали та фінансові операції

Офшорні компанії:

У 2021 році журналістське розслідування Pandora Papers виявило, що Борис Шефір, разом із партнерами по «Кварталу-95», володів мережею офшорних компаній, зареєстрованих на Британських Віргінських островах, Белізі та Кіпрі.

Фінансові перекази:

Згідно з розслідуванням, ці офшорні структури могли отримати близько 40 мільйонів доларів від компаній, пов'язаних з олігархом Ігорем Коломойським. Перекази здійснювалися через кіпрську філію «ПриватБанку», яка, за даними журналістів, могла бути задіяна у відмиванні коштів.

Реакція Бориса Шефіра:

В інтерв'ю журналістам Шефір пояснив використання офшорних компаній необхідністю захисту бізнесу від можливого тиску та рейдерства в Україні. Він також зазначив, що розпочав процес закриття офшорних компаній. Зв'язки з Росією Російські компанії: Журналістські розслідування виявили, що кіпрська компанія Green Family LTD, співвласником якої є Борис Шефір, володіла частками в російських компаніях, таких як ООО «Грин Филмс» та ООО «Платинумфильм». Після початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну у 2022 році, Green Family LTD вийшла зі складу засновників ООО «Грин Филмс». Висловлювання про російську культуру та Пушкіна

У квітні 2024 року Борис Шефір в інтерв'ю висловив жаль з приводу знесення пам'ятників Олександру Пушкіну в Україні, назвавши це «дурістю». Він підкреслив свою любов до російської мови та культури, зазначивши, що не збирається відмовлятися від російської мови, яка є для нього рідною. Шефір також висловив думку про необхідність відновлення дружніх відносин між Україною та Росією, що викликало значний резонанс у суспільстві.

Висловлювання про Володимира Путіна

У травні 2019 року Борис Шефір в інтерв'ю заявив, що не вважає президента Росії Володимира Путіна психопатом, а, навпаки, розумною людиною. Ці слова викликали хвилю критики з боку української громадськості та політиків, які сприйняли такі висловлювання як неприйнятні в умовах агресії Росії проти України.

Висновок

Борис Шефір є впливовою фігурою в українському медіапросторі, проте його діяльність супроводжувалася низкою скандалів, пов'язаних з офшорними фінансовими операціями та можливими зв'язками з олігархічними структурами. Попри це, він продовжує займатися продюсерською діяльністю та залишається важливою постаттю в українському шоу-бізнесі.

Борислав Береза — український політик, громадський діяч та колишній народний депутат Верховної Ради України VIII скликання, відомий своєю активною присутністю в медіапросторі та соціальних мережах. Останнім часом його діяльність викликає значний інтерес та суперечки в суспільстві.

Виїзд за кордон та суперечливі заяви

У березні 2024 року Борислав Береза виїхав з України через пункт пропуску "Старокозаче" на кордоні з Молдовою і відтоді не повертався. Попри це, він продовжував активно вести свої соціальні мережі, створюючи враження, що перебуває в Україні та бере безпосередню участь у захисті країни. Це викликало обурення серед громадськості, особливо після того, як журналісти вимагали від нього надати докази його присутності в Україні, але він не зміг цього зробити. Спроби опублікувати фотографії, які мали підтвердити його перебування на батьківщині, лише посилили сумніви через невідповідність сезонних деталей на знімках.

Якщо врахувати, що він неодноразово виступав за посилення мобілізації та висміював ухилянтів, його власний відхід у тінь та виїзд за кордон виглядають особливо цинічно.

Власний досвід військової служби

На початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну у 2022 році Борислав Береза приєднався до лав Збройних Сил України. Він брав участь у бойових діях, зокрема, 21 березня 2022 року разом з іншими підрозділами заходив до Ірпеня під час активних бойових дій. Береза розповідав про інтенсивні обстріли та складні умови, з якими стикалися українські військові під час звільнення міста.

Однак у вересні 2022 року він повідомив про звільнення зі служби через серйозні проблеми із зором. За його словами, ліве око бачило лише на 20%, а праве — менше 20%, що вимагало негайного медичного втручання. Береза зазначив: "Моя варта в ЗСУ закінчилася. Мене списали. Я прийшов солдатом і йду солдатом."

Відмова від мобілізації та конфлікт з військкоматом

У квітні 2022 року, під час перебування на Львівщині, Березі була вручена повістка до військкомату з метою постановки на облік як внутрішньо переміщеної особи. Він відмовився прийняти повістку, аргументуючи це тим, що не є переселенцем і приїхав лише на короткий час. Цей інцидент набув широкого розголосу, оскільки екс-нардеп не лише відмовився виконати законні вимоги, але й звинуватив представників військкомату в діях на замовлення Офісу Президента через його критичні висловлювання на адресу влади.

Суперечливі твердження Березень 2022 — Береза заявляє, що перебував у лавах ЗСУ та брав участь у боях за Ірпінь. Квітень 2022 — у Львові йому вручають повістку, що свідчить про його офіційний статус як цивільного. Вересень 2022 — він оголошує про звільнення з лав ЗСУ через проблеми із зором.

Виникає логічне питання: як може людина, яка, за власними словами, вже служила у ЗСУ в березні, отримати повістку як цивільний у квітні? Якщо він дійсно був у складі військових підрозділів, навіщо йому вручати повістку?

Можливі пояснення

Серед пояснень цієї невідповідності можуть бути наступні варіанти:

Береза ніколи не був військовослужбовцем ЗСУ. Його заяви про участь у боях могли бути лише частиною медійної кампанії, а в квітні 2022 року він насправді залишався цивільним, через що йому й вручали повістку.

Він перебував у теробороні або був волонтером. Це могло дати йому можливість бути на передовій, але не бути офіційно зарахованим у лави ЗСУ.

Він з якихось причин приховував справжній статус. Можливо, у квітні 2022 року він ще не мав офіційного статусу військового, а згодом знайшов спосіб уникнути мобілізації, подавши заяву на списання за станом здоров’я.

Він спочатку уникав мобілізації, а потім вирішив створити імідж ветерана. Можливо, його заяви про службу у ЗСУ були зроблені пізніше для підтримки власного іміджу, хоча насправді його участь у війні була мінімальною або взагалі відсутньою.

Підтримка Віталія Портникова та просування наративів Офісу Президента

Віталій Портников, відомий український журналіст, часто висловлює позиції, що збігаються з офіційною лінією Офісу Президента. Його резонансні заяви, такі як "не подобається корупція — чемодан, вокзал, Варшава", викликають широкий суспільний резонанс. Борислав Береза неодноразово висловлював солідарність з Портниковим, підтримуючи його думки та захищаючи від критики. Це породжує припущення про можливу співпрацю Берези з Офісом Президента та просування вигідних для влади наративів.

Діяльність Борислава Берези сповнена суперечностей та викликає багато запитань у суспільстві. Його виїзд за кордон під час війни, відмова від мобілізації та активна підтримка журналістів, лояльних до влади, ставлять під сумнів його заяви про патріотизм та незалежність. У сучасних умовах суспільство очікує від публічних осіб прозорості та відповідальності, особливо коли йдеться про національну безпеку та довіру громадян.

Можливо, Борислав Береза, користувався гострою риторикою та публічними заявами для створення певного іміджу, проте насправді не брав участі у безпосередніх бойових діях, а навіть залишив країну, дозволивши іншим брати на себе основну частину бойових зусиль. Дехто стверджує, що його заяви про участь у бойових операціях і патріотичну активність — це переважно словесна гра, яка покликана зміцнити популярність серед певної аудиторії та водночас відвести увагу від реальної військової діяльності.

За даними деяких опитувань і аналітичних матеріалів, Береза неодноразово критикував мобілізаційні процеси, висловлюючись про необхідність змін, проте власний досвід участі на передовій виглядає сумнівним. Його відхід з країни та відсутність документально підтверджених фактів про активну участь у бойових діях сприймаються багатьма як спроба уникнути особистих ризиків і відповідальності. Таке ставлення дозволяє створити образ людини, яка лише гучно заявляє про себе, залишаючи реальну боротьбу на плечах інших.

Незважаючи на це, слід враховувати, що питання щодо його військового досвіду та мотивів залишаються предметом гострих дискусій. Офіційних розслідувань або незаперечних доказів, що остаточно б підтверджували або спростовували ці заяви, немає.

Знайшовся блогер НазарЧЕк: Викрали СБУ, ТЦК та поліція

Вітаю родичи! Декілька днів тому я писав про те, як в Україні був викрадений блогер НазарЧЕк за сатиричні відео про владу Зеленського. Зараз в Україні фактично заборонена свобода слова, думки і будь-яка критика, включно з жартами щодо Зеленського, влади, спецслужб, ТЦК, мобілізації. Це карається кримінальними статтями або викраденнями з відправленням на фронт.

Це викрадення викликало резонанс. Гарна новина: блогер НазарЧЕк живий, він вийшов на свободу, відновив свій канал у TikTok і розповів, що з ним трапилося.

З його слів, у кінці грудня 2024 року, після запису чергового відео, його чекали представники СБУ, поліції та ТЦК. Його схопили, побили і відправили до військової частини через мобілізацію. Опинившись там, він зміг втекти. На своєму акаунті в TikTok він детально розповів про те, що трапилося.

Він стверджує, що 23 грудня, під час зйомки відео неподалік дому, його схопили співробітники СБУ, поліції та ТЦК. Його повалили на землю, скрутили, вдягли наручники і відвезли у відділок ТЦК у Жидачеві. Там його змусили проходити військово-лікарську комісію (ВЛК). Його мама приїхала, але її не пускали всередину. Вона викликала поліцію та швидку, але доступу до нього не дали.

Назарчика катали по місту, щоб уникнути фіксації побоїв чи написання заяви. Потім його разом із іншими хлопцями відвезли на полігон у Рівненській області, де він ночував у машині. Йому видали форму та відправили у підрозділ.

Назарчик заявляє, що для безпеки видалив свою сторінку у TikTok, щоб уникнути нових звинувачень. Після того, як блогер НазарЧЕк розповів про своє викрадення і події, що з ним трапилися, влада України жодним чином не відреагувала, незважаючи на великий резонанс в інтернеті. Не було порушено кримінальної справи за фактом його викрадення. За законом, влада повинна була розпочати кримінальне провадження і допитати Назарчика як свідка, але цього не сталося. Блогер припускає, що це сталося через те, що влада знає, що причетна до цих злочинів.

Назарчик детально описує умови, в яких його утримували. Його відправили в місце, яке було палаточним містечком. Будівель там не було, люди проживали в палатках по 30 осіб на двоярусних ліжках. Підлоги в палатках не було – лише гола земля. Лише одна палатка опалювалася двома буржуйками, яких не вистачало на всіх. Зв’язок був вкрай поганий, інтернет ловив тільки в одному місці біля генератора, де можна було підключитися до Wi-Fi на декілька годин на день.

Митися там було майже неможливо. Раз на кілька днів людей водили в так звану баню, до якої треба було йти 5 кілометрів. Назарчик зазначає, що йому ще "пощастило", адже до цього люди не милися тиждень. Умов для життя чи підтримки базової гігієни не було взагалі. Перші три дні він оголосив голодування, але це викликало лише сміх і байдужість. Йому сказали, що це "не має значення". Жодні права людини там не дотримувалися. Навіть якщо комусь ставало зле, це нікого не цікавило. Люди з хронічними хворобами або серйозними станами залишалися без уваги.

Назарчик описує свій план втечі. Незважаючи на заборону, він повідомив друзям своє місцезнаходження, надіслав геолокацію, знаючи, що це може призвести до серйозних покарань. Проте, розуміючи, що іншого виходу немає, він ризикнув. Разом із друзями та небайдужими людьми був розроблений план, як вибратися з цього місця.

Він кілька днів вивчав карти, щоб зрозуміти, як вийти з місцевості. В обраний день, коли він чергував на кухні і був поза увагою, він наважився тікати. Територія, через яку він проходив, була важкодоступною – ліси, полігони. Йому довелося долати понад 10 кілометрів, сидіти у воді, ховатися у кущах. Під час втечі він простудив ноги, захворів, отримав запалення, але продовжував рухатися, розуміючи, що або помре в лісі, або на фронті.

На останніх відсотках заряду телефону йому вдалося зустрітися з людиною, яка допомогла йому вибратися. Це сталося в сусідньому селі, де він зміг опинитися на волі. Після цього він побачив величезну підтримку від людей, яка йому надійшла. Однак водночас багато хто сумнівався у його історії, звинувачував його у брехні та хайпі. Назарчик заперечує ці звинувачення, наголошуючи, що ризикував життям, і каже, що докази його правдивості є.

Він зазначає, що друзі Зеленського, люди з його оточення та 95-го кварталу можуть легко отримати довідки про непридатність до служби, уникати мобілізації і виїжджати за кордон. У той час, як критики влади, блогери чи ті, хто просто жартує, піддаються переслідуванням, їх викрадають, б'ють і примусово мобілізують. Він називає це класичним прикладом політичного переслідування і порівнює ситуацію в Україні з диктаторськими режимами Росії, Білорусі, Ірану чи Північної Кореї.

Назарчик закликає людей зберігати всі докази, матеріали, документи, які можуть допомогти у майбутніх розслідуваннях. Він впевнений, що нинішня ситуація не триватиме вічно, і рано чи пізно всі винні будуть притягнуті до відповідальності. Він закликає не допустити, щоб злочини залишилися безкарними, і наголошує на важливості документування кожного випадку.

Блогер також підкреслює, що зараз соціальні мережі і незалежні платформи виконують роль традиційних ЗМІ, які більше не висвітлюють такі випадки. Він закликає людей до солідарності, щоб у майбутньому відновити справедливість.

Нинішня ситуація в Україні має всі ознаки тоталітарного режиму. Критика влади, жарти чи навіть незалежна думка караються викраденнями, побиттям та примусовою мобілізацією. Теперішній стан України можно порівнювати з такими країнами, як росія, Білорусь, Іран, Афганістан або Північна Корея, де будь-яка опозиція жорстоко придушується. Україна зараз опинилася в компанії цих диктаторських режимів, де права людини і свобода слова повністю ігноруються.

Екс-гуморист і чинний депутат купив житло в Іспанії. Квартири в Іспанії як комік з Росіїї українізувався. Де зараз екс-кварталівці Валерій Житков і Юрій Корявченко? За походженням росіянин, за паспортом українець, а знаходиться в Австрії. Куди зник відомий сценарист студії Кварталу 95 Валерій Житков? Як росіянин за походженням зустрів орків на Київщині та чи критикує шоумен свого екс-колегу Володимира Зеленського?

sfdkqw.jpg

Гуморист і сценарист Студії Квартал 95 Валерій Житков родом з російського міста Тамбов. Там він активно брав участь у розважальних шоу та грав у команді "Тамбовські вовки". На початку 2000-х років він приїхав в Україну, став частиною команди студії Кварталу 95 та долучився до більшості українських проектів. Ким він тільки не був: І сценаристом українського мюзиклу, і автором серіалів, зокрема "Слуга народу", і ведучим та сценаристом "Вечірнього Києва" та "Вечірнього кварталу". Тож не дивно, що перед президентськими виборами в Україні у 2019 році Житков висміяв майже всіх кандидатів, всіх депутатів, але не друга Зеленського. Під час його виступу жарти були різні. Почати стендапер вирішив з такої прожарки депутата Олега Ляшка: "Смотрите, не учитывается ни опыт, ни образование. Чтобы вы знали, депутатом не может стать человек с непогашенной судимостью, а на президента это правило не распространяется."

Житков не залишив без уваги і українського співака, фронтмена гурту "Океан Ельзи" Святослава Вакарчука: "Я знаю, что он хороший певец, а вот каким он будет президентом, я не знаю. Так вот голосовать или нет? Вот я не хочу рисковать хорошим певцом ради средненького президента." У своїй промові Тамбовський вовк згадав навіть Іво Бобула: "Иво Бобул идёт, да. Тут без претензий, тут удачи человеку."

А ось лідер Кварталу 95 чомусь залишився недоторканним. Глядачі тоді обурилися: чому свого друга Зеленського Валерій Житков не наважився так само прокачати? Хто засуджував, хто ні, але жарти Житкова українцям подобались. Стендап вдало побудував тут кар'єру. Але за 20 років перебування в Україні артист залишався громадянином РФ з українською посвідкою на проживання. Лише після повномасштабного вторгнення росіян Валерій офіційно став громадянином України.

Символічно, Цитата ще одного втікача та друга Зеленьского, ви його дуже добре знаєте це "Герой України" Євге́н Ві́кторович Кошови́й: "Зараз на цю сцену вийде людина, справжній приклад для всіх росіян. Поки одні росіяни отримали в руки автомати, він пішов і одержав паспорт України".

Валерій Житков повномасштабну війну України і Росії зустрів у Києві. Пізніше разом із сім'єю приїхав у передмістя, на дачу у Макарові. Валерій Житков думав, що там буде безпечніше, але за декілька днів до міста зайшли окупанти. На дачі артист із дружиною і доньками побули три дні, потім їм вдалося звідти виїхати. Гуморист відправив сім'ю за кордон, а сам залишився в Україні. "Страх догнал меня до границы. Совесть не пустила, поэтому я остался."

Після того як Житков вивіз свою сім'ю за кордон, на деякий час оселився на Закарпатті. Пізніше повернувся до столиці та проводив разом з командою благодійні концерти, щоправда, недовго. Також на сторінці сценариста Кварталу є фото із головою Миколаївської Обласної Державної Адміністрації Віталієм Кімом і співаком-волонтером Колею Сіргою. У 2022 він ще періодично з'являвся у соцмережах, потім раптово зник.

Останній допис Валерій виклав у травні цього року. Там артист прокоментував пісенний конкурс "Євробачення". Куди пропав Житков та чому про нього нічого не чути? Ймовірно, комік перебуває за кордоном. Принаймні такий висновок можна зробити із його соцмереж на сторінці Житкова в Інстаграмі де позначено поточне місцезнаходження Австрія. Залишається лише думати і гадати, де український шоумен знаходиться зараз. Переховує сім'ю в Іспанії, ховає свої статки та хоче переїхати у Європу. Що відомо про колишнього квартальця, який пішов у політику? І ні, мова йде не про Зеленського. Сьогодні я, розкажу, куди зник депутат Юрій Корявченков та скільки насправді заробляє цей "слуга народу".

"В зале присутствует ещё один человек, который покидает нас на 5 лет, и с ним мы ещё не попрощались. Юра, куда ты? Ребята, делай раз!" Юрявченков, або в народі просто Юзік, в минулому гуморист, шоумен, комік, а зараз депутат. Як йому вдалося з "Кварталу 95" перебратися до Верховної Ради України? Можливо, випадковість рулетки? Ні, лише кругова порука навколо кварталівців. За словами самого Юзіка, піти в політику його надихнув саме його друг, президент України Володимир Зеленський: "Це, мабуть, таке рішення, яке я прийняв після того, як Володимир Олександрович вирішив піти у політику."

У 2019 році він покинув студію "Квартал" та пішов на парламентські вибори в Кривому Розі. Там переміг і став народним депутатом. Щоправда, того ж року він ще намагався посягнути на крісло мера свого рідного міста. Втім, у 2020 екс-кварталець зняв свою кандидатуру.

Що ж він зробив як депутат для держави? Скиглив про неякісні дороги в Україні, грав на телефоні у Верховній Раді та намагався повернути футбольний клуб "Кривбас" за особливим дорученням президента: "Я этому нашему Юрію Корявченкову, знаете ж, Юрі Корявче... Да, ми йому поставили завдання. Він зараз там говорить із Федерацією, щоб все ж таки в Кривому Розі "Кривбас" повернув." - цитата Зеленьского!

"Кривбас" відновили, але здебільшого завдяки фанатам футбольного клубу. Що ж тоді особисто зробив Корявченков? Відомо, що зараз він активно веде соцмережі, особливо Facebook. Там він той ще блогер: робить багато дописів та активно веде політичну діяльність. На фото він і перевіряє укриття в школах для дітей з особливими потребами, і відвідує відділення реабілітації військових, і підводить підсумки року в місцевому офісі партії "Слуга народу".

Але у 2024 році ім'я депутата засвітилося у скандалі. І авжеж, замішані гроші. Після початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну Корявченков вивіз свою сім'ю до Іспанії: дружину Тетяну і трьох дітей. І тут найцікавіше: у своїй декларації депутат зазначив, що з 1 червня 2022 року, тобто на четвертий місяць повномасштабної війни, його дружина з двома доньками і сином отримали право користуватися квартирою в Іспанії. Але сім'я декларанта не вказала вартість цього житла. Інформація про квадратуру та місцезнаходження квартири також невідома. То чия ж це власність? Сам Корявченков відхрещується від квартири за кордоном. Екс-зірка "Кварталу 95" не став казати, на яких підставах в іспанській квартирі проживає його родина. Вони нібито винаймають її в оренду або ж скористалися програмою спонсорства для українських біженців. За його словами, вже все написано у декларації.

fac0a97-0.jpg

У зареєстрованих документах тільки зазначено, що власник квартири - іноземець, але його ініціали. Хто він і взагалі будь-яка інформація про господаря житла не вказані. Звідки з'явилося це житло за кордоном, лишається тільки здогадуватися. Але давайте розберемося, чим ще Юзік володіє. Згідно відкритої декларації, Юрій Корявченков також зареєстрував годинник вартістю більше 100 000 грн. За офіційними даними, за 2022 рік зарплата депутата суттєво зменшилась. Щомісяця він отримував близько 35 000 грн - доволі небагато. Що не скажеш про його дружину, майже мільйонерку. На Тетяну Корявченкову зареєстровані два автомобілі, декілька квартир та деякі акції банку. Найцікавіше те, що за словами інформатора, у 2022 році дружина Юзіка задекларувала майже 40 000 євро у місті Жирона, у Іспанії. Совпадение? Не думаю.

За минулий рік народний депутат Юрій Корявченков не задекларував жодних витрат, які були пов'язані із проживанням його дружини та дітей в Іспанії. Тож хто тоді власник розкішних апартаментів за кордоном та чому на дружину Юзіка зареєстровані мільйони? Питання відкрите. Ваші припущення залишайте у коментарях.

Житков таки втік до Австрії, а сім'я Корявченкових збагатилася ще однією квартирою в Іспанії. Чи правда це, чи лише чутки та припущення? Яка ваша думка? Напишіть нам у коментарях.

У лютому 2024 року Президент України Володимир Зеленський на пресконференції в рамках форуму «Україна.2024» заявив, що плани українського контрнаступу 2023 року стали відомі російській стороні ще до початку операції.

Screenshot_20250213_052736.png

Він підкреслив:
«Наші контрнаступальні дії минулого року вже лежали на столі у Кремлі ще до того, як вони почалися».

Президент зазначив, що у ставці Верховного головнокомандувача присутня значна кількість осіб, зокрема командування різних напрямків і міжнародні партнери, що могло сприяти витоку інформації. У зв’язку з цим Зеленський наголосив на необхідності розробки кількох детальних планів наступальних операцій і обмеження кола осіб, які мають до них доступ, щоб запобігти подібним витокам у майбутньому.

Роль Єрмака у можливому витоку інформації

На тлі обговорення можливих причин витоку інформації увага громадськості та експертів знову звернулася на постать Андрія Єрмака, голови Офісу Президента України.
Раніше у ЗМІ з’являлися матеріали, в яких стверджувалося про його можливі зв’язки зі спецслужбами Росії.
Зокрема, повідомлялося, що Єрмак нібито був завербований ФСБ і отримав оперативний псевдонім «Козир».
Стверджувалося, що він був впроваджений у російське політичне середовище через певні зв’язки та виконував завдання, спрямовані на підрив українських інтересів.

Чи має Єрмак право бути на закритих військових нарадах?

Враховуючи ці обставини, виникає логічне питання: чому Андрій Єрмак бере участь у заходах, пов’язаних із розробкою та обговоренням стратегічних військових планів України?
Критики вказують на відсутність у нього відповідних повноважень та потенційну загрозу національній безпеці, пов’язану з його діяльністю.
Адже Єрмак не є військовою особою і не має доступу до багатьох речей на офіційному рівні, проте його вплив перевищує навіть тих, хто ухвалює рішення.

Оманський слід: зустріч Зеленського та Патрушева

У січні 2020 року в Омані відбулася подія, що визначила подальший політичний курс України.
Президент Володимир Зеленський таємно прибув до столиці Омана – Маскату. Майже одночасно з ним туди ж прилетів секретар Ради безпеки Росії Микола Патрушев – один із найближчих соратників Володимира Путіна, куратор ФСБ та стратег Кремля з питань України.

Факт їхньої таємної зустрічі був задокументований журналістами програми «Схеми».
Через кілька годин після прибуття Патрушева Зеленський несподівано повернувся в Київ на тому ж літаку, який використовував представник Кремля.

Призначення Єрмака після таємної зустрічі

За декілька днів після повернення Зеленського в Київ у владі відбулися драматичні кадрові перестановки.

🔴 11 лютого 2020 року Володимир Зеленський звільнив Андрія Богдана з посади голови Офісу Президента України.

🔴 Цього ж дня на його місце був призначений Андрій Єрмак – людина без досвіду управління державними структурами, але з тісними контактами в Росії.

Єрмак був одним з організаторів скандального обміну Цемаха, важливого свідка у справі про збитий росіянами малайзійський Boeing MH17.

Призначення Єрмака саме в цей період не залишає сумнівів у тому, що це було одним із рішень, ухвалених під час можливої зустрічі Зеленського з Патрушевим в Омані.

Чому Зеленський не може звільнити Єрмака?

Попри численні підозри у витоках інформації та скандали навколо його фігури, Андрій Єрмак залишається недоторканним.
Зеленський не тільки не звільняє його, але й продовжує покладати на нього все більше повноважень.

Це породжує головне питання:
А може, Зеленський просто не має такої можливості?

Справа в тому, що якщо припустити версію про зв’язки Єрмака з ФСБ, то його посада в українській владі – це лише видима частина айсберга.
Відомо, що агентура ФСБ має чітку ієрархію звань, яка не залежить від офіційної посади у тій чи іншій державі.

Якщо Єрмак дійсно є «Козирем», то за своєю справжньою ієрархією в системі ФСБ він може бути значно вищим за Зеленського.
Тобто у цій ситуації не Зеленський є головним, а Єрмак — це той, хто ухвалює рішення, а президент лише їх виконує.

Це пояснює:
✅ Чому Єрмак бере участь у всіх військових нарадах, хоча не має на це жодних повноважень.
✅ Чому саме він має вирішальне слово у питаннях міжнародної політики та переговорів.
✅ Чому після можливої таємної зустрічі з Патрушевим в Омані саме Єрмак очолив Офіс президента.
✅ Чому Зеленський не наважується його звільнити, навіть після очевидних провалів.

Зрештою, якщо припустити, що Єрмак є не просто політичним діячем, а офіцером ФСБ з високим званням, то стає зрозумілим, чому вся влада в Україні зосереджена саме в його руках, а не в руках офіційного глави держави.

Це не просто політична гра. Це гра спецслужб, де Зеленський – лише пішака, а справжні рішення ухвалюються зовсім на іншому рівні.

Виходячи з цього, ситуація вимагає ретельного розслідування та негайного усунення осіб, які можуть несанкціоновано передавати стратегічно важливу інформацію ворогу.

Якщо Єрмак – це «Козир», то хто ж тоді «Буратіно»?

Відомо, що у 2014 році російські спецслужби розробляли проект під кодовою назвою «Буратіно», метою якого було створення в Україні політичного лідера, який висміював би стару систему та зібрав протестний електорат.

І хоча офіційно цей проект нібито не був реалізований, неозброєним оком можна побачити його разючу схожість із президентською кампанією Зеленського у 2019 році.

🔹 Буратіно – це персонаж, яким керують ляльководи.
🔹 Його головна риса – довірливість і безпорадність перед зовнішнім впливом.
🔹 Його використовують, щоб досягти певної мети, а потім списують.

Чи є це збігом? Чи, можливо, Козир грає у своїй партії під керівництвом когось, хто має інше кодове ім’я?