Хто такий Анатолій Шарій

[Freeman]

Анатолій Шарій: Біографія, діяльність і кримінальні справи

Дата і місце народження: 20 серпня 1978 року, Київ, Україна.

Початок кар'єри

Анатолій Шарій закінчив середню школу у Києві. Щодо його подальшої освіти перевірених даних немає. Сам він заявляв, що навчався в інституті розвідки при Київському танковому інженерно-технічному училищі.

Шарій почав журналістську діяльність у 2005 році, працюючи в глянцевих виданнях, таких як "Натали", "Единственная" і "Поліна". Згодом він перейшов до журналістських розслідувань у виданнях "Сегодня", "From-UA" і "Обозреватель", де очолював відділ розслідувань до 2012 року.

Кримінальні справи і втеча з України

У 2011 році проти Шарія було відкрито дві кримінальні справи:

1. Стрілянина в ресторані: Шарій вистрілив із травматичної зброї в іншого чоловіка, з яким у нього виник конфлікт. Він стверджував, що це був самозахист.
2. Інсценування замаху: Слідство заявляло, що Шарій самостійно влаштував стрілянину по своєму автомобілю, намагаючись створити враження про переслідування.

Шарій назвав ці справи помстою високопосадовців МВС за його розслідування. У січні 2012 року, перебуваючи під підпискою про невиїзд, він залишив Україну і отримав політичний притулок у Литві.

У 2013 році Інтерпол заарештував Шарія в Нідерландах за запитом України, але його екстрадицію відхилили. У 2015 році Литва позбавила його статусу біженця. У 2019 році він придбав будинок у Каталонії (Іспанія), але у 2022 році залишив Іспанію, ймовірно, виїхавши до Італії.

3. **Звинувачення у підофелії ** У листопаді 2015 року зведена сестра Анатолія Шарія, Олена Манченко, звинуватила його у педофілії та крадіжці. У відповідь Шарій подав на неї позов про наклеп, вимагаючи спростування цих заяв. 19 січня 2016 року український суд відхилив позов, зазначивши, що Манченко не несе відповідальності за публічне поширення її заяв третіми особами.

Однак 20 березня 2019 року суд у Нідерландах задовольнив позов Шарія, зобов'язавши Манченко виплатити 75 000 євро компенсації та публічно спростувати свої звинувачення.

4. У 2017 році російський адвокат Марк Фейгін заявив, що Шарій нібито проходить у справі про педофілію. У відповідь Шарій подав на Фейгіна до суду за наклеп і виграв справу в російських судах. Таким чином, звинувачення у педофілії, які походили від його сестри та інших осіб, були спростовані в судовому порядку. Звичайно ж, ми віримо у правосуддя на Росії!

Діяльність як блогера

У 2014 році Шарій став відомим як відеоблогер. Його YouTube-канал, названий його іменем, має понад 2,45 мільйона підписників. Він також активно веде сторінки у Facebook, Instagram і Twitter.

Шарій здобув популярність під час Революції Гідності 2014 року, поширюючи матеріали, які часто повторювали тези російських державних ЗМІ. Наприклад, він називав події на Донбасі "громадянською війною", заперечуючи присутність російських військових. Він також відкрито підтримував антимайдан, називаючи події Майдану державним переворотом.

Шарій є частим гостем російських телеканалів, таких як "Россия 24", "Первый канал", та інших, де він висловлював позицію, яка відповідала кремлівським наративам. Його публікації викликали неоднозначну реакцію: Але є частина аудиторії яка вважає його опозиційним блогером, тоді як інші розуміють шо він працює на російську пропаганду.

Шарій часто робить фейкові інформаційні вкиди, спрямовані на дискредитацію України та її політики, що активно використовується російськими ЗМІ.

"Подивився на відео загибелі Небесної сотні. В принципі, яка там сотня, група дебілів, яка пішла під кулі, претенденти на премію Дарвіна, загалом це майдануті, їх не шкода, їм так і треба", – говорив Шарій у своїх відео.

Цікаво, що українські так звані опозиційні блогери зазвичай ігнорують такі скандали навколо Шарія. Жодного сюжету чи матеріалу щодо цих фактів у їхньому контенті не було висвітлено.

Політична діяльність

У 2019 році Шарій створив політичну силу "Партія Шарія", яку очолила його дружина Ольга Бондаренко (Шарій). На парламентських виборах 2019 року партія отримала 2,23% голосів, що еквівалентно 327 тисячам виборців. У 2020 році партія взяла участь у місцевих виборах, отримавши кілька мандатів.

У червні 2019 року створив партію "Партія Шарія". На президентських виборах 2019 року Шарій підтримував кандидата від “Опозиційного блоку” Олександра Вілкула. У другому турі Шарій підтримав Володимира Зеленського.

У 2022 році Рада національної безпеки і оборони України припинила діяльність "Партії Шарія" через її проросійську позицію.

Кримінальні звинувачення і розслідування

1. Звинувачення у державній зраді: У 2021 році СБУ оголосила Шарію підозру в державній зраді, звинувачуючи його в поширенні маніпулятивної інформації та співпраці з російськими пропагандистськими медіа. СБУ також повідомила, що він брав участь у підготовці та поширенні постановочних відео, де російські військові допитують українських полонених.

2. Відмивання грошей: У 2022 році Генпрокуратура Литви порушила справу щодо відмивання Шарієм 670 тисяч євро, отриманих, ймовірно, з Росії.

3. Діяльність в інформаційній сфері: СБУ називає Шарія пропагандистом, який сприяв дестабілізації ситуації в Україні та розпалюванню міжетнічних конфліктів. Шарій також активно "розвінчував фейки" українських ЗМІ, хоча його самого неодноразово ловили на маніпуляціях і брехні.

У 2022 році правоохоронні органи Іспанії затримали Шарія за підозрою у державній зраді, але суд відпустив його під підписку про невиїзд. У жовтні 2022 року суд в Іспанії закрив справу про його екстрадицію, зазначивши, що українська влада не надала необхідних документів для екстрадиції. А чому? Це дуже цікаво, а такж цікаво то що наші так наз

4. У 2023 році СБУ повідомила Анатолію Шарію підозру в державній зраді, звинувачуючи його в підготовці та поширенні постановочних відеороликів, де військові збройних формувань РФ допитують українських полонених.

Список найбільш відомих фейків, які поширював Анатолій Шарій проти України

1. "Небесна Сотня" як провокація

Шарій заявляв, що розстріли на Майдані були інсценовані самими протестувальниками, щоб викликати ненависть до тодішньої влади Віктора Януковича. Він називав учасників Майдану "дебілами", а загиблих – "кандидатами на премію Дарвіна". Ці твердження підхоплювали російські пропагандистські медіа для дискредитації Революції Гідності.

2. Війна на Донбасі – "громадянський конфлікт"

Шарій постійно повторював тези, що війна на Донбасі є внутрішнім конфліктом України. Він заперечував присутність російських військ і техніки, водночас звинувачуючи Україну у "знищенні свого населення".

3. "Обстріли мирного населення українською армією"

Шарій публікував фейкові відео та фото, на яких нібито українські військові обстрілюють мирних жителів Донбасу. Ці матеріали часто виявлялися підробками або мали російське походження.

4. Псевдофакти про злочини українських військових

Він поширював постановочні матеріали, де українських солдатів звинувачували у тортурах, грабежах та насильстві. Багато з цих "доказів" були сфабриковані, однак вони використовувалися російськими ЗМІ для дискредитації ЗСУ.

5. Дискредитація "Небесної Сотні"

Шарій заявляв, що розстріл активістів на Майдані був організований самими протестувальниками за підтримки Заходу. Він перекручував факти та цитував російські джерела для обґрунтування своїх заяв.

6. Операції з дезінформації про військову техніку

Шарій публікував фото і відео, на яких російську військову техніку видавав за українську. Наприклад, він називав українськими танки і "Гради", які насправді належали збройним силам РФ.

7. "Люди другого сорту"

В одному з відео 2014 року він назвав мешканців Західної України "полукровками" і "людьми другого сорту". Ці слова стали приводом для розпалювання міжрегіональної ворожнечі.

8. Розвінчування фейків українських медіа

Шарій часто заявляв, що українські ЗМІ поширюють фейки. Однак його "розслідування" самі неодноразово викривали у маніпуляціях і брехні.

9. "Геноцид російськомовного населення"

Шарій активно підтримував тезу російської пропаганди про те, що українська влада нібито здійснює геноцид російськомовних громадян. Ця заява використовувалася для виправдання агресії РФ.

10. Звинувачення реформ у провалах

Шарій перекручував факти про українські реформи, поширюючи інформацію, що вони призводять до зубожіння населення та повного колапсу держави.

11. Постановочні "зізнання" українських військовополонених

Шарій поширював відео, на яких українські військовополонені "зізнаються" у воєнних злочинах. Більшість таких матеріалів були постановочними та створювалися під тиском окупантів.

12. "Крим повернувся додому"

Шарій заявляв, що анексія Криму є "вибором народу" і виправданим кроком. Він стверджував, що Київ "не мав права" втручатися в ситуацію.

Висновок про аудиторію Шарія

Аудиторія Анатолія Шарія складається з кількох ключових груп людей, які сприймають його контент і вірять його наративам. Здебільшого це люди, які з різних причин опинилися в зоні впливу його маніпуляцій і дезінформації:

1. Прихильники "руського міра"

Ця група включає осіб, які підтримують російську пропаганду, ідентифікують себе з російською культурою або мають антиукраїнські настрої. Для них Шарій є джерелом інформації, що підтверджує їхні переконання.

2. Скептики української влади

Це люди, які через розчарування реформами, корупцією або іншими внутрішніми проблемами України шукають альтернативні погляди. Вони схильні вірити матеріалам Шарія, які часто критикують державу і політиків.

3. Жертви інформаційної війни

Це аудиторія, яка не має достатніх медійних навичок для аналізу джерел і критичного сприйняття інформації. Вони довіряють маніпулятивним відео Шарія, бо не можуть розпізнати фейки чи перевірити їх.

4. Ідеологічні опоненти Майдану

Ця група включає тих, хто вважає Революцію Гідності "державним переворотом" і підтримує тези, які поширює Шарій. Для них його відео стають підтвердженням їхніх ідеологічних переконань.

5. Соціально ізольовані або політично апатичні люди

Ці люди не залучені до активного громадського життя, але споживають контент Шарія через його доступність і скандальність. Для них його матеріали часто є єдиним джерелом "новин".

Хто такі ці люди?

Це, здебільшого, люди з недостатнім рівнем критичного мислення або ті, хто шукає підтвердження своїм упередженням. Вони сприймають Шарія як "альтернативне джерело правди" і не розуміють або свідомо ігнорують його маніпулятивні методи. Шарій майстерно грає на їхніх страхах, розчаруваннях і незадоволеності.

Ключові риси таких людей:

• Низький рівень медіаграмотності.
• Схильність до спрощених пояснень складних явищ.
• Недовіра до офіційних джерел інформації.
• Вразливість до пропаганди та емоційних маніпуляцій.
• Нерідко — пасивна позиція щодо участі в суспільно-політичному житті.

Висновок

Люди, які дивляться Шарія і вірять йому, найчастіше є продуктом інформаційної війни, яку веде Росія проти України. Вони стають мимовільними учасниками поширення пропаганди, не усвідомлюючи, що їх використовують для дестабілізації суспільства. Важливим кроком для протидії цьому є підвищення медіаграмотності, розвиток критичного мислення і донесення правдивої інформації.