ТЕТЯНА ЧОРНОВОЛ: Звертаюся до дружини Андрія Білецького Тетяни Даниленко

[Freeman]

ТЕТЯНА ЧОРНОВОЛ: Звертаюся до дружини Андрія Білецького Тетяни Даниленко  с проханням пояснити йому деякі речі з царини моралі. 
Я вдова загиблого воїна Миколи Березового, який загинув в "Азові", виконуючи бойовий наказ Андрія Білецького. Тому я маю моральне право очікувати  на захист своєї гідності від Андрія, коли мене паплюжать, обріхують, принижують. Тому що, я, як кожна вдова, маю моральне право сподіватися на захист бойових побратимів чоловіка, адже він загинув замість них. Хіба ні?
Тоді в 2014  під Іловайськом йти на штурм  опорного пункту  і зловити кулю снайпера міг Андрій, а не Микола... Тоді "Азов" був невеликим батальоном і вести на перші штурми хлопців міг би і Андрій.  Але Андрій послав Миколу, Микола загинув і у  мене не стало чоловіка. Багато, хто в публічно користувався цим і мене обливали найбруднішим брудом. А чітко знаю, був би живий чоловік він би за таке бив би по пиці. Адже бруд лили не якісь аноніми, а багато з тих, хто ще вчора потискали руку і намагалися влізти в друзі.
Як вдова, я насправді очікувала, що мою гідність захищатимуть побратими...

Андрій Білецький, нажаль,  ніколи не заступився за мене. В найбільших несправедливостях не заступився. Навіть, коли мене сажали за Майдан....не заступився.

Це не правильно. Але так то так.
Я сама можу захищати. Я вже третій рік на фронті, командую взводом, захищаю країну. Я безвилазно на фронті. Я воюю. Я безпосередньо "мінусую" москалів, я командую взводом. Взвод це найменший підрозділ в ЗСУ, ми не перебуваємо в штабах, ми виконуємо бойові задачі. Я не роблю військову кар'єру, я лише старлей, я лише роблю свою роботу на ввіреному мені маленькому шматочку фронту, нищу ворогів, бережу свої солдат. І я  переконана те, що я роблю достойно поваги, тим паче, що я жінка, мати, вдова.

І тут мені переслали допис і передруківки в різних ЗМІ, де   мене обріхує і ганьбить  в публічному просторі найближчий з  соратників Білецького командир батальону 3-штурмової Дмитро Кухарчук.
Він, авторитетна особа, командир батальону самої розрекламованої славної 3 штурмої бригади опустився до такого гімна, що  публічно поставив під сумнів, що я воюю.

Особливо сумно, бо він  це зробив свідомо, він знає, що я воюю, але йому треба було  підлестити депутату від "слуг" Качурі. 
Пан Кухарчук може скільки завгодно хвалити Качуру. Це його повне право і його репутаційні ризики дружити з нардепом від "слуг" Качурою,  який раніше  був керівником маленької Солом'янської організації партії Медведчука.
Але я вважаю, він не мав жодного морального права виконувати замовлення Качури на публічне обріхування і приниження жінки,  що воює, тим паче вдови полеглого в "Азові" його  побратима.

Це просто не по "чоловічому".  Це дико, що комбат Кухарчук не вимагає від здорового молодого бичка нардепа Качури воювати, а говорить що жінка і вдова загиблого побратима воює якось  не так.
Як не так? Він аргументує, що я була помічена НАБУ один раз в офісі керівника асоціації виробників української зброї Пашинського.

І що? Так, я  в цьому році була 15 днів у відпусці. Їздила отримувати сертифікат пілота БПЛА. Іздила в ППД бригади під час переформотування структури. Всього   25 днів була не на фронті, і справді кілька разів в ці дні була в офісі Пашинського, який мене забезпечує зброєю. Всі інші дні в поточному році я була на фронті.
А ось, коли я зайшла у  фейсбук пана Кухарчука то побачила, що  у нього тільки за останні два місяці купа дописів про те, що він то виступає на форумі в Києві, то в Черкасах, то Пентагоні, то в  Каліфорнії.
А про мене жінку,  бойового командира взводу він знайшов компромат, що я один день в році була в Києві, а не на фронті....

Це так низько, це так  соромно...
Мені болячі, мені соромно...
Я не знаю особисто Кухарчука. Але я знаю Білецького, і знаю, що Кухарчук його дуже близький соратник і друг. Тому публічний пасквіль від Кухарчука, я сприймаю, як такий що з'явився з дозволу Білецького.
Тому звертаюся до  Тетяна Даниленко, як до жінки,  пояснити чоловіку, що не можна палюжити вдову.