Хто такий Олексій Арестович

[Freeman]

Як зійшла політична зірка Арестовича?

Олексій Арестович — нарцис, пройдисвіт і фанат Путіна. А також заступник Господа Бога з політичної частини, як він сам себе називає. Арестович стверджує, що 24 роки він у спецслужбах, 17 років у театрі, а також колись зізнався, що багато брехав людям з весни 2014 року. Проте йому продовжують вірити, а він — брехати. "Я улавлюю ультразвуки, бачу в цілковитій темряві, читаю думки на відстані, стрибаю на 20 метрів у висоту, 50 — у довжину, можу перегризти будь-яке залізо і подряпати будь-який камінь. А ще можу зробити безконтактний масаж внутрішніх органів, але не буду!", — казав він.

Політична зірка Арестовича засяяла в Україні 24 лютого 2022 року. Олексій згадує, що в перший день великої війни збирався йти на фронт, але потрапив до Офісу Президента. Запросив його туди Єрмак за місяць до того — 17 січня 2022 року. Звідти Арестович пішов через нібито незгоду із порушенням Зеленським обіцянок кандидата в президенти і надмірну бюрократизацію. Іронічно, але вдруге він пішов з Офісу Президента того ж дня, але вже 2023 року, через скандальну заяву про роботу ППО під час трагедії у Дніпрі 14 січня 2023 року, коли російська ракета влучила в житловий будинок.

Далі був стандартний сценарій: перехід Арестовича в опозицію до Зеленського, проросійські заяви, втеча за кордон, псевдодисидентство і спроба освоїти нову політичну нішу. Реверанси у бік Росії та Путіна — все це стало частиною його нової стратегії, хоча він завжди залишався ватником. З початком великої війни Арестович став улюбленцем жінок-домогосподарок і тих, хто потребував словесного заспокійливого. Національний телемарафон дав йому велику сцену, і він став спікером війни номер один від Офісу Президента та в державі.

Його муркітливий голос нині впізнають мільйони українців. Велика війна і телевізор перетворили Арестовича на суперзірку. У січні 2023 року соціологія Центру Разумкова показала, що разом із Зеленським і Залужним він входив до трійки політиків року. Однак Арестович — не політик, а політичний авантюрист. Зірвавши політичний джекпот, він заявив про бажання балотуватися у президенти, але лише за умови, що Зеленський не піде на другий термін.

Він обіцяв не конкурувати із Зеленським, але вже в червні 2024 року зізнався Ксенії Собчак, що балотуватиметься у президенти за будь-яких умов, якщо зможе повернутися до України. За його словами, проти нього грає сам Зеленський або хтось із Банкової. Наприкінці 2022 року Арестович зник з єдиного телемарафону, а на телебаченні раптом з’явилася його дружина Анастасія, яка зізналася, що чоловік наказав їй готуватися до ролі першої леді.

Хто ж такий Олексій Арестович, який прагне стати президентом України?

Дитинство і юність Арестовича. 11 шкіл за 10 років

Олексій Арестович народився на світ 3 серпня 1975 року у місті з доволі складною назвою Дедопліскаро, Кахетія, Грузія народився він у родині радянського офіцера Миколи Сергійовича, який має польсько-білоруське етнічне походження. Мати Тамара Олексіївна за походженням росіянка. Як згадує сам Арестович, у нього було дуже складне дитинство. Виховували його здебільшого мама, батька він практично не бачив — той увесь час був на службі.

Було дуже багато переїздів, за 10 років Арестович вчився аж в 11 школах. Це серйозно вплинуло на Олексія, принаймні він сам так говорить, але як саме вплинуло — не уточнює. Мабуть, погано вплинуло. Після численних переїздів по Радянському Союзу родина зрештою осіла у Києві.

92-го Олексій закінчив одну з найкращих столичних шкіл, нині це гімназія номер 178. Після невдалої спроби опанувати фах біолога в Київському національному університеті імені Шевченка, Олексій, як і тато, вирішив пов'язати своє життя з армією, але з гуманітарним ухилом.

Він вступив до Одеського інституту сухопутних військ і здобув спеціальність військового перекладача. Там він вчився з 1993 по 1998 рік.

В цьому училищі в той самий час навчався і Валерій Залужний, колишній Головнокомандувач Збройними Силами України. Публічно Арестович називає Залужного Валерою. В одному із інтерв'ю Арестович заявив: "Валера для мене — це кит. Він сильний, як кит, добрий, як кит, і небезпечний, як кит, якщо кита розлютити. Він величезний. Я дуже обійматися з ним люблю. Я взагалі тактильна людина, для мене обов'язково торкнутися людини".

В іншому інтерв'ю Арестович розповідав про те, що саме він порадив призначити Залужного Головнокомандувачем Збройних Сил України. Ну звичайно, він радив. Кому? Зеленському і Єрмаку.

Після військового училища Арестович кілька років пропрацював аналітиком у Міністерстві оборони.

Антипомаранчевий фронт, соратник Корчинського і Дугіна

Звідти звільнився після Помаранчевої революції, яку він не сприйняв. Каже, що йому не сподобалося, що колишні директори цукрових заводів почали видавати директиви і вчити бойових офіцерів, як їм нести службу.

Після звільнення з Міноборони Арестович увійшов до складу політичної партії "Братство". Там він став заступником самого голови Дмитра Корчинського. Ця партія тоді критикувала прозахідне президентство Ющенка і прем’єрство Тимошенко та активно спілкувалася з ідеологами "руского міра", насамперед з Олександром Дугіним.

Так, тим самим Дугіним, який надихав і надихає російські еліти на війну з Україною. Спільно з Дугіним у 2005 році Арестович презентував у Москві євразійський антипомаранчевий фронт, тобто Арестович був в анти-Майдані. Хоча тепер Олексій каже, що як розвідник "розробляв" Дугіна. Ну справді, що він ще може сказати?

Вторгнення Росії до Грузії у серпні 2008 року змусило "Братство" відмовитися від спільних з Москвою проєктів. Натомість партія долучилася до влаштованих націонал-патріотичними силами командно-штабних навчань дій добровольчих підрозділів на Кримському театрі військових дій на випадок спроби Кремля окупувати Крим.

На цих навчаннях Арестович вже представлявся капітаном запасу, професійним розвідником. Разом з тим діяльність проти команди Ющенка і Тимошенко Арестович зі своїми партнерами не припиняв. У 2008–2009 роках Олексій позиціонував себе як координатор громадської ініціативи "Геть усіх".

Арестович і Янукович

На основі руху "Геть усіх" Арестович намагався створити профспілку представників малого і середнього бізнесу. Але в практичній площині все вилилося в акції протесту і критику економічної політики "помаранчевих".

Головними зацікавленими сторонами кампанії "Геть усіх" політологи називають Росію та Партію регіонів. "Віктор Федорович, я особисто ставлюся до вас з великою повагою", — сказав Арестович під час телевізійного включення з вуличної акції в програмі Шустера. Янукович тоді був головним гостем програми.

"Колеги, шановний Віктор Федорович, я особисто до вас ставлюся з великою повагою. Це правда", — заявив Арестович.

У 2009 році Арестович вперше потрапляє на державну службу, стаючи заступником голови Приморської районної державної адміністрації міста Одеси. Мером тоді працював Едуард Гурвіц, із яким дружив Корчинський.

Арестович протримався на цій одеській посаді лише три місяці. Після Революції Гідності він освоює нішу активного блогера-коментатора з військових справ.

Фіктивна участь у війні на Донбасі у 2014 році

Арестович повернувся у 2014 році. Він готував добровольців та мобілізованих для відправлення на фронт, допомагав їм як інструктор з розвідки та військовий психолог.

У 2018–2019 роках він служив у розвідці 72-ї бригади ЗСУ в Краматорську, де 23 грудня 2018 року отримав звання майора.

Наприкінці 2020 року тодішній заступник секретаря РНБО генерал-майор Сергій Кривонос у бесіді з NV.ua навів один із фактів, за його оцінкою достовірний, про Арестовича, який на той час був речником української делегації в Тристоронній контактній групі.

"У тому то й біда, — сказав генерал, — що люди, які у 2014 році не пішли воювати, прикрившись липовими чи нелиповими папірцями, потім спливли і презентують себе як суперпатріотів України. Коли Арестович себе презентує як професіонала, військового експерта, то яким взводом, якою ротою командував пан Арестович? Ніякою. А чому він тільки в серпні 2018 року пішов на війну? А чому пан Арестович не розповість, як 8 листопада 2018 року завів на мінне поле групу снайперів із Десни, де двоє загинуло, а троє були важко поранені? Чому він не розповість, яким чином і навіщо він це зробив?" — запитував генерал.

Арестович каже, що він ні в чому не винний, оскільки маршрут складав не він. За його словами, як особа молодша за званням і посадою, він не міг командувати групою, в якій були старші за званням та посадою.

З обранням президентом Зеленського Арестович постійно виступав із критикою на його адресу.

Критика Зеленського, та перевзування у повітрі

Ось приклад одного з висловлювань Арестовича:
"Це банальне порівняння, але воно справжнє. Ми обрали покерувати літаком, на якому ми летимо з дітьми та батьками на відпочинок до Туреччини, гарного хлопця з-поміж пасажирів. А він похапцем намагається навчитися керувати літаком, слухає тих, хто вправно керує морськими катерами, і краде гроші на авіаційному паливі. Все це — управлінська катастрофа для України. Зеленський не зрадник, він дійсно намагається. Він виходить зі світу уявлень звичайного криворізького ватника з його світоглядом", — говорив Арестович.

Пізніше Олексій заявив, що переглянув свої висновки щодо шостого президента і долучився до роботи його канцелярії. 28 жовтня 2020 року Арестович став речником української делегації у Тристоронній контактній групі з мирного врегулювання на сході України та радником її очільника Леоніда Кравчука.

У своїй новій ролі він і далі інколи, як кажуть, "гнав біса", а потім вибачався. З 1 грудня 2020 року Арестович став позаштатним радником керівника Офісу Президента України Андрія Єрмака зі стратегічних комунікацій у сфері національної безпеки та оборони.

Риторика Арестовича як коментатора одразу змінилася. Тепер він усіляко підтримує Президента Зеленського і навпаки — нещадний до "ворогів народу", точніше, до опонентів партії "Слуга народу" і особисто Зеленського.

Тепер же Арестович, як він сам стверджує, вважає, що Зеленський веде з ним особисту війну. А у соціальних мережах Арестовича доволі часто називають "Люсею".

Кіно і Люся

Акторство було і залишається улюбленим заняттям Арестовича. Майданчиком для Арестовича-актора спершу був київський театр імпровізації "Чорний квадрат", актори якого, окрім вистав, підзаробляли ще й корпоративами. Щоб не залежати від посередників, Арестович створює івент-агенцію "Аегіс".

Далі були різноманітні російські та українські серіали, рекламні ролики, серед яких реклама страхової компанії "Ранта", мобільного оператора "Life:)", шоколаду "Корона" та горілки "П’ять крапель".

Найзначнішим доробком Арестовича в кіно наразі є головна чоловіча і водночас жіноча роль у російськомовній комедії "Не бійся, я поруч" (2012 року). Там він грає закоханого на ім'я Ігор Смірнов, який у боротьбі за серце коханої дівчини Юлії перевтілюється в її удавану суперницю Люсю Зайцеву.

У стрічці Арестович виконує пісню про "дівчинку-карамельку", звідки й пішов мем про нього як про "Люсю".

Текст пісні:
"Ты не думай, что я девочка-конфетка,
Ты не думай, что я простая карамелька."

Цей образ став одним із найвідоміших у його акторській кар'єрі. Ще в одній іпостасі Арестович любить виступати в ролі психолога.

Арестович і його семінари для довірливих

Арестович стверджує, що він самоучка. Його кваліфікація психолога була здобута у 2010 році в російській заочній інтернет-школі "Людина серед людей". Ця школа була заснована Олександром Григоровичем Каменським, більше відомим під псевдонімом "Подводний". Його підхід є сумішшю психоаналізу, йоги, юдейського вчення кабали, астрології та окультизму, раніше відомим як "кабалістична астрологія".

Попри це, Арестович активно проводив психологічні семінари, тренінги та навіть долучався до зйомок телепрограми "Навчіть нас жити" на телеканалі ICTV у ролі сімейного психолога і ведучого.

Участь у тристоронній контактній групі, нападки на Бутусова і роль у "вагнергейті"

Арестович був представником Тристоронньої контактної групи у Мінську. Його діяльність супроводжувалася тиражуванням фейків, погрозами на адресу журналіста Юрія Бутусова та спробами виправдати дії команди Зеленського у контексті "вагнергейту".

Арестович називав Бутусова "чорним пропагандистом" і "не цілком адекватним". У перший рік великої війни Арестович намагався заспокоїти аудиторію шляхом применшення загрози з боку російських окупантів і постійними прогнозами про швидке завершення війни.

Згідно з його заявами, війна мала закінчитися через два-три чи чотири місяці. Наприклад, у певний момент він говорив: "Оперативна фаза от-от закінчиться протягом двох-трьох тижнів".

Попри всі ці прогнози та суперечливу діяльність, у квітні 2022 року Арестовичу було присвоєно звання підполковника.

Арестович і його антиукраїнські погляди

Арестович часто заявляє, що йому нібито байдуже до етнічної ідентичності та національної свідомості. На питання про історичну пам’ять, справедливість, боротьбу, перемоги, поразки, становлення нації та мову він каже: "Я дивлюся, як солдат на вошу". Проте, незважаючи на таку байдужість, він виділяє російську культуру, тоді як українську називає "маленькою".

"У нас дуже багато хто в Україні хоче побудувати велику країну з маленькою культурою. Маленькою уніфікованою культурою, яка годиться для дуже маленької моноетнічної держави, типу Угорщини. Але Україна — це не така країна. У нас полікультурна країна", — вважає Арестович.

Він критикує Зеленського за те, що після обрання президентом той продовжує національну політику, яку, за його словами, започаткували Порошенко та В’ятрович. "Те, що ми пішли в тренді політики Порошенка-В’ятровича — ідеологічному, мовному, культурному — це одна з найголовніших наших помилок", — заявив Арестович на каналі Євгена Мураєва перед його закриттям.

Назва "Україна" теж не до вподоби Арестовичу. Він волів би змінити її на "Русь-Україна".

Олексій також активно захищає так званих "хороших руських" і навіть іноді висловлює симпатії до Путіна, що виглядає дуже дивно для офіцера української армії.

Ностальгія за Радянським Союзом

Арестович ностальгує за Радянським Союзом. "Нічого кращого за Радянський Союз поки що на цій території не придумали", — заявив він. Він стверджує, що українці створили Російську імперію і Радянський Союз, заперечуючи колонізацію українців.

Через ці та подібні висловлювання Арестовича внесли до бази даних "Миротворець" як "професійного провокатора". Підставами для цього названо публічні інформаційні диверсії на користь російських загарбників, участь у заходах, що підривають обороноздатність України, та дискредитацію органів державної влади.

Сім’я Арестовича

Олексій Арестович одружений втретє. Його дружина — Анастасія Валеріївна Арестович (у дівоцтві Грибанова). Познайомилися вони у 2015 році на заняттях психологічної школи Арестовича і одружилися після першого побачення. Разом вони виховують сина Олександра та доньку Вероніку. Від попередніх шлюбів Арестович також має доньку Аеліту.

Дружина Арестовича, слідом за чоловіком, почала з'являтися на телеекранах. Хоча вона каже, що не любить публічності, але вчиться цьому, бо Олексій сказав їй готуватися до ролі першої леді.

Президентські амбіції і втеча з України

У вересні 2023 року Арестович залишив Україну через пункт пропуску Краківець-Корчова на українсько-польському кордоні.

Підставою для його виїзду стало лист від Головного управління розвідки Міністерства оборони України (ГУР МОУ).

З моменту виїзду з України Арестович проживає у Нью-Йорку, США. В одному з інтерв’ю, опублікованому 24 січня 2024 року, він підтвердив своє перебування у Нью-Йорку, зазначивши, що виїхав з України законно.

Під час повномасштабної війни Арестович неодноразово виїжджав за кордон, отримуючи дозволи від різних державних органів, включаючи ГУР МОУ та Офіс Президента. Проте після виїзду у вересні 2023 року він більше не повертався до України.

Арестович заявив, що тепер йому доведеться стати "опозиційним політиком у вигнанні".

26 червня 2024 року Арестович оголосив, що його "роман з Україною закінчено", і супроводив цю заяву кадрами з радянського фільму "Той самий Мюнхгаузен".

Проте Арестович — це не Мюнхгаузен. Він — політичний пройдисвіт. Пам’ятайте про це, друзі.