Тортури та знущання у 211-й бригаді ЗСУ

[Freeman]

Вопіючі тортури й знущання, що нещодавно викрилися в 211-й бригаді ЗСУ, — явище знакове. Проте це проблема, яка значно виходить за межі однієї бригади. Те, що Сирський усунув з посади командира бригади й розпочав розслідування, не вирішує кореневої проблеми. Це лише крапля в морі. Щоб наша армія ефективно протистояла ворогу, слід починати з головного: змінювати верховного головнокомандувача.

Він у цьому винен. Йому доповідають тільки те, що він хоче чути. Він розбудував ідіотську систему, де командири бригад бояться повідомляти про реальні проблеми. Втратили позицію? Мовчать, брешуть, аби не псувати кар’єру. Система побудована на кар’єризмі та боягузтві.

Зеленський і його оточення — не ті, кому можна довірити керівництво країною. Це нагадує підходи часів Другої світової війни, коли існували тести для визначення придатності до служби. Дурень чи садист, потрапивши в армію, ставав подарунком для ворога. А люди на кшталт Зеленського, інтелектуально слабкі та морально нечистоплотні, не повинні займати ключові позиції.

Зеленський — людина з очевидними відхиленнями. У нього яскраво виражена істероїдна психопатія, маніакальна жага до аплодисментів і ненависть до критики. Він не здатний керувати. Максимум — вертіти хвости таким самим клоунам, як і він. А зараз він перетворив Україну на об’єкт насмішок.

Усі його обов’язки виконують інші люди: Єрмак та інші представники його оточення. Сам він усе делегує і ні в що не вникає. Це призводить до кумівства, безвідповідальності та безкарності.

Командири використовують старий радянський принцип: «Ні кроку назад». Навіть якщо це коштує життя підрозділу, вони не відповідають за свої дії. У радянські часи недбалих командирів судили трибунали, але сьогодні генерали виходять на пенсію або переходять на нові посади, уникаючи покарання.

Дурість і злочини Зеленського очевидні. Коли головнокомандувачем був Залужний, офіцери виконували свої завдання значно краще, ніж нинішня команда під Зеленським.

Зеленський замінив найкращих командирів, сплочених і злагоджених, на найгірший склад. Це погіршення якості командування спричинило кумулятивний негативний ефект. В умовах катастрофічного дефіциту людей на фронті призначаються командири, які погано справляються із завданнями, але віддані начальству та готові «вилизувати» його. Саме це Зеленський поставив на чільне місце в своїй системі.

Зеленський не терпить критики. Його система не передбачає дискусій і пошуку істини. Усе побудовано за принципом: «Ти начальник — я дурень». Це призводить до кумівства, коли в підрозділах служать родичі, які покривають одне одного. У результаті — масові знущання й приниження, що нагадують те, що відбувається в російській армії.

211-та бригада стала дзеркальним відображенням путінських «орків». Командир побачив, що йому за це нічого не буде, і почав діяти так, як дозволяє система. Система, побудована Зеленським і Єрмаком, не передбачає контролю, конкуренції між відомствами та роботи контролюючих органів. Усе замовчується, а злочини приховуються, що неминуче веде до втрат, а іноді й до поразок.

Система управління нагадує хаос початку Другої світової війни, де не було відповідальності та дисципліни. Проте тоді радянська армія вчилася на своїх помилках. Зараз же все йде до погіршення. При Залужному якість управління була вищою, але після його заміни ситуація деградувала.

Вина за це лежить на Зеленському. Усі ключові призначення робить Єрмак, а військових усунено від управління. Країною керують ті, чия чесність і порядність викликають величезні сумніви. Попри це, частина населення продовжує сліпо підтримувати Зеленського, ігноруючи очевидні провали.

Щоб боротися з цим, необхідно поширювати правдиву інформацію.

У 211-й бригаді ЗСУ спливли кричущі факти про систематичні знущання та тортури, які практикувалися всередині підрозділу. Ці випадки включають фізичне насильство над особовим складом, приниження, жорстоке поводження, а також використання методів, які більше нагадують тюремні табори, ніж військову дисципліну.

Повідомляється, що молодших за званням піддавали насильству, травмували, психологічно ламали й принижували їхню людську гідність. Серед методів, які застосовували у бригаді, були знущання, зв’язування, побиття, нанесення травм внутрішнім органам і фізичні каліцтва. Наприклад, відомо про випадки, коли бійців прив’язували, фактично «розпинали», завдаючи болю та принижень.

Ці факти стали відомі завдяки відео- та фотоматеріалам, що потрапили у публічний простір. Вони викликали широкий резонанс як у суспільстві, так і серед військового командування.

Таку поведінку командування бригади стало можливим через відсутність належного контролю та відповідальності, що свідчить про системні проблеми в організації ЗСУ. Командир, який допустив таке ставлення, вважав себе безкарним, оскільки подібні дії не отримували належного розслідування чи покарання.

Ці події призвели до початку розслідування, у ході якого командира бригади було відсторонено від посади. Однак це лише поверхневі заходи, які не вирішують проблему системної кризи в управлінні армією загалом.