Знайомтеся: це Олександр Волошин

[Freeman]

Олександр Волошин, український блогер, втік з України. Він покинув країну 31 липня 2024 року та звернувся до фанів, повідомивши про свою втечу.

З чого починав блогер

Волошин народився у 1997 році в місті Бердичів. Він має молодшого брата, матір та вітчима, але не спілкується з батьком. Спочатку він займався бізнесом і продажем речей, проте у 2021 році вирішив хайпувати, і його перший гучний скандал був пов'язаний із відео, де він спочатку подарував дівчинці iPhone, а потім забрав його назад. Це привернуло увагу до Волошина, і його ім’я почали активно обговорювати в Telegram-каналах та ЗМІ.

Тоді ж він вже зустрічався зі співачкою Анною Трінчер. Їхні стосунки були публічними, і хоча її родина була проти шлюбу, пара одружилася у 2021 році. Під час весілля Волошин влаштував пранк, запросивши чоловіка, який зчинив скандал. Це викликало обурення навіть у самої Трінчер. Шлюб тривав близько року, і у 2023 році пара оголосила про розлучення.

Повномасштабна війна та діяльність Волошина

Після 24 лютого 2022 року Волошин публічно засуджував російську агресію та заявляв, що допомагає армії. Він пояснював, що не пішов на фронт, оскільки вважав, що приносить більше користі в тилу, зокрема через передачу коштів та автомобілів військовим. У той же час Волошин випускав пісні та розповідав про свій психологічний стан після розлучення.

Проте у січні 2023 року блогер потрапив у скандал через те, що виїхав до Мексики нібито як волонтер. Це викликало хвилю критики у ЗМІ. Влітку цього ж року Волошин зробив заяву про необхідність переговорів із ворогом. У день ракетного удару по "Охматдиту" він сказав, що українцям треба "бути хитрішими та домовлятися". Ці слова спричинили широкий резонанс і стали причиною занесення Волошина до бази "Миротворець". Його внесли як пропагандиста, що займається дезінформацією та дискредитацією захисту України.

Скандали зі зборами коштів

Після потрапляння в базу "Миротворець" Волошин ініціював збір коштів на допомогу дітям, постраждалим від удару окупантів по "Охматдиту". Проте його почали звинувачувати у привласненні донатів. Він заперечив ці звинувачення, надавши докази прозорості своїх дій. Попри це, Волошин почав отримувати погрози. У результаті він видалив свої публікації в соцмережах і "зник" на певний час.

Олександр Волошин став черговим прикладом того, як люди, які позиціонували себе як активні благодійники та патріоти, виявляються далекими від реальної підтримки країни. Замість того, щоб залишитися в Україні та допомагати своїй Батьківщині у найважчі часи, він обрав шлях втечі за кордон.

Цікаво, як блогер, який відкрито заявляв про свою користь "у тилу" та допомогу армії, врешті-решт покинув країну, залишивши своїх "підписників" у роздумах, чи справді він допомагав, чи лише займався самопіаром. У той час, коли мільйони українців страждають від війни, втрачають домівки та близьких.

Іронія ситуації в тому, що такі "постраждалі від війни" люблять створювати видимість активності, однак, як тільки стикаються з реальними проблемами, обирають втечу, а не боротьбу. І тепер, сидячи за кордоном, вони ділять мораль на право й неправо, забуваючи, що справжні герої залишаються вдома і роблять усе, щоб допомогти країні вистояти.

Після виїзду з України Олександр Волошин спочатку перебував у Варшаві, Польща. Згодом він переїхав до Валенсії, Іспанія, де планував оформити документи для тривалого перебування у Європі.

Наразі він планує провести зиму в теплій країні, проте конкретне місце не уточнює.

Олександр Волошин покинув Україну, скориставшись системою "Шлях", яка дозволяє чоловікам призовного віку виїжджати за кордон для здійснення міжнародних перевезень. 31 липня 2024 року він перетнув кордон як водій мікроавтобуса Volkswagen, зареєстрованого на ТОВ "Рос Транс", компанію з ліцензією на міжнародні перевезення. Рішення про його виїзд було затверджене Житомирською обласною військовою адміністрацією.

Варто зазначити, що використання системи "Шлях" для виїзду за кордон осіб, які не займаються міжнародними перевезеннями, є порушенням законодавства. Цей випадок підкреслює необхідність посилення контролю за використанням таких механізмів, щоб запобігти їхньому зловживанню.

Однак не можна не згадати, що такі випадки часто стають джерелом незаконного збагачення. Є ймовірність, що хтось добре наживається на цьому процесі, забезпечуючи фіктивні дозволи. У суспільстві неодноразово лунали підозри, що за подібні "можливості" відбуваються грошові "відкати", і зелені купюри можуть знаходити шлях до тих, хто має зелене світло для ухвалення таких рішень.