Як Зеленський і КО послідовно здавали Україну

[Freeman]

Закриття ракетних програм (2019 рік)

Після приходу до влади Володимир Зеленський і його команда ухвалили рішення про суттєве скорочення фінансування оборонних програм, що викликало обурення серед військових експертів, оборонних підприємств та патріотичної частини суспільства.

Що сталося:

1. Закриття стратегічних програм:

   • Припинення або значне зменшення фінансування таких ключових ракетних проєктів, як:
     • "Грім-2" — оперативно-тактичний ракетний комплекс з дальністю до 500 км, який мав стати важливим елементом стримування агресора.
     • "Нептун" — крилата ракета, призначена для знищення кораблів противника, особливо у Чорноморському та Азовському регіонах.
   • Ці програми вважалися критично важливими для зміцнення обороноздатності України в умовах війни.

2. Мотиви:

   • Зеленський неодноразово наголошував, що хоче "заглянути в очі Путіну" і досягти миру будь-якою ціною. Це рішення сприймалося як спроба уникнути "провокацій" та задобрити Росію.
   • Крім того, зменшення фінансування оборонних програм дозволило перекинути ресурси на інші ініціативи, такі як програма "Велике будівництво". У народі її швидко почали називати "Велике крадівництво", оскільки масштабні інфраструктурні проєкти стали джерелом величезної корупції, яку складніше організувати в оборонному секторі.

3. Наслідки:

   • Реалізація стратегічних програм була заморожена або значно уповільнена. Наприклад:
     • Ракетний комплекс "Нептун" був завершений ще у 2019 році, але через недостатнє фінансування надійшов на озброєння лише у квітні 2022 року, коли війна вже набрала масштабів.
     • "Грім-2", який міг стати важливим елементом ракетного стримування, залишився недофінансованим і неготовим до експлуатації.

4. Критика:

   • Багато військових та аналітиків звинуватили Зеленського у тому, що він нехтує національною безпекою заради політичних дивідендів і піару.
   • Рішення сприймалося як частина загальної політики "умиротворення агресора" через намагання уникнути ескалації, яке, зрештою, не дало результату.

5. Корупційний контекст:

   • На відміну від військових програм, які важко використати для розкрадання державних коштів, інфраструктурні проєкти виявилися зручною платформою для корупції. Програма "Велике будівництво" швидко стала об’єктом розслідувань через завищення вартості проєктів, низьку якість виконаних робіт і махінації з бюджетами.

[Freeman]

Розмінування Чонгару та інших стратегічних ділянок (2019–2020)

Рішення про розмінування стратегічних територій, таких як Чонгарський перешийок (ключовий шлях з Криму на материкову Україну), викликало хвилю критики з боку військових, експертів та громадськості. Ця ініціатива стала частиною політики Зеленського "мир за будь-яку ціну".

Що сталося:

1. Контекст розмінування:

   • У 2019 році, після вступу Зеленського на посаду, почалися переговори в рамках Мінського процесу, де нова адміністрація намагалася демонструвати готовність до "мирного врегулювання".
   • У рамках "жестів доброї волі" Україна погодилася на розмінування певних стратегічних ділянок, включаючи:
     • Чонгарський перешийок (межа між окупованим Кримом і Херсонською областю).
     • Ділянки поблизу Маріуполя.

2. Офіційне пояснення:

   • Розмінування позиціонувалося як "підготовка до демілітаризації" та покращення умов для цивільного населення в зоні конфлікту.
   • Команда Зеленського заявляла, що ці кроки сприятимуть відновленню довіри між сторонами конфлікту.

3. Дії на місцях:

   • За розпорядженням нової адміністрації сапери почали знімати мінні поля, які українські війська встановили після 2014 року для стримування агресора.
   • Було розміновано ключові підступи до українських позицій у Херсонській області, зокрема дороги, що ведуть до материкової частини України з Криму.

Критика:

1. Військові експерти:

   • Військові аналітики одразу заявили, що розмінування Чонгару є стратегічною помилкою, оскільки ці мінні поля були частиною оборонних рубежів.
   • Розмінування фактично відкривало агресору прямий шлях із Криму вглиб України.

2. Політичні опоненти:

   • Опоненти Зеленського звинуватили його в тому, що ці "жести доброї волі" є односторонніми і не мають жодних гарантій взаємних дій з боку Росії.
   • Було висловлено припущення, що ці дії могли бути частиною таємних домовленостей.

3. Громадська реакція:

   • Частина суспільства сприйняла це як поступку агресору та зраду національних інтересів.
   • Звучали звинувачення у свідомій підготовці до здачі територій.

Наслідки:

1. Російський наступ через Чонгар (2022):

   • Під час повномасштабного вторгнення Росії у лютому 2022 року саме через Чонгарський перешийок російські війська швидко прорвалися в Херсонську область.
   • Відсутність мінних полів значно полегшила їхнє просування.

2. Падіння Херсону:

   • Херсон, ключове місто на півдні України, був захоплений Росією всього за кілька днів після початку вторгнення. Експерти пов’язують це саме з відсутністю належного мінного захисту.

3. Збитки та втрати:

   • Розмінування стратегічних напрямків значно ускладнило оборону та сприяло швидкому просуванню російських військ на півдні України.

[Freeman]

Історія сержанта Ярослава Журавля: як Зеленський заборонив його рятувати

Ця трагедія стала однією з найбільш шокуючих подій під час президентства Зеленського, що викликала хвилю обурення серед військових, експертів і суспільства. Загибель сержанта Ярослава Журавля на Донбасі в липні 2020 року стала символом безвідповідальності і байдужості влади до долі військових.

Хронологія подій:

1. Ситуація: "Режим тиші" і загибель військового:

   • У липні 2020 року під час виконання бойового завдання в районі Зайцевого (Донецька область) був смертельно поранений один з українських військових.
   • Для евакуації пораненого була відправлена група з трьох військових, у тому числі сержант Ярослав Журавель.

2. Засідка і поранення Журавля:

   • Евакуаційна група потрапила під обстріл бойовиків, які не дотримувалися домовленого "режиму тиші".
   • Сержант Журавель був поранений і залишився в "сірій зоні". Його товариші по службі не змогли витягнути його через інтенсивний вогонь з боку противника.

3. Заборона на порятунок:

   • Командування звернулося до вищого керівництва країни, зокрема до Зеленського, з проханням дозволити провести рятувальну операцію.
   • За свідченнями військових, Зеленський особисто заборонив будь-які рятувальні дії, посилаючись на "режим припинення вогню".

4. Смерть Журавля:

   • Ярослав Журавель протягом декількох днів лежав у сірій зоні, без води та їжі, з важким пораненням.
   • Він помер від втрати крові та виснаження, оскільки жодна рятувальна місія не була проведена.
   • Військові зазначали, що якби допомога була надана вчасно, Журавля можна було б врятувати.

Критика і реакція:

1. Обурення військових:

   • Ця подія викликала хвилю критики серед військових, які вважали, що наказ Зеленського став прямою причиною загибелі сержанта.
   • Військові заявили, що "режим тиші", про який наполягала влада, поставив під загрозу їхнє життя і обмежив можливість захищатися чи допомагати пораненим.

2. Громадська реакція:

   • У суспільстві Зеленського звинуватили у байдужості до долі солдатів і небажанні рятувати життя військових заради політичних домовленостей.
   • Подія стала символом невдалого керівництва і відсутності підтримки армії на найвищому рівні.

3. Політична критика:

   • Опозиція прямо звинуватила Зеленського у зраді інтересів армії і в нехтуванні життям військових.
   • Лунали заклики до розслідування дій Офісу Президента в цій ситуації.

Смерть сержанта Ярослава Журавля стала однією з найгучніших трагедій, що викрила недоліки військової стратегії Зеленського та його адміністрації. Відмова врятувати пораненого солдата під приводом дотримання "режиму тиші" багато хто сприйняв як зраду військових і черговий доказ неготовності влади приймати відповідальні рішення під час війни.

[Freeman]

Розведення військ на Донбасі в рамках Мінських домовленостей (2019-2020)

Розведення військ стало одним із найбільш суперечливих кроків адміністрації Зеленського, який прагнув виконання Мінських домовленостей і досягнення миру на Донбасі. Однак ці дії супроводжувалися військовими ризиками, зокрема захопленням звільнених територій сепаратистами.

Хронологія подій:

1. 18 вересня 2019 року – Заява про розведення військ

   • Президент Володимир Зеленський оголосив про намір розпочати процес розведення сил і засобів на Донбасі, посилаючись на домовленості в рамках Мінського процесу.
   • Основні зони розведення: населені пункти Золоте, Станиця Луганська і Петрівське.

2. 1 жовтня 2019 року – Підписання "формули Штайнмаєра"

   • Україна підписала домовленість про реалізацію "формули Штайнмаєра", яка включала розведення військ у трьох пілотних зонах.
   • Метою було створення умов для проведення місцевих виборів на тимчасово окупованих територіях.

3. 29 жовтня 2019 року – Розведення військ у Золотому

   • Відбулося перше розведення сил у районі населеного пункту Золоте-4 (Луганська область). Українські війська відступили на визначені позиції.
   • Після відведення українських військ, місцева громада повідомила про появу проросійських бойовиків і погіршення безпекової ситуації.

4. 9 листопада 2019 року – Розведення військ у Петрівському

   • Проведено розведення сил і засобів у районі населеного пункту Петрівське (Донецька область).
   • Українські військові покинули укріплені позиції, які утримували протягом кількох років. Через деякий час ці території почали контролювати бойовики так званої "ДНР".

5. Липень 2020 року – Інциденти у Золотому

   • Після розведення військ бойовики неодноразово обстрілювали українські позиції поблизу Золотого, попри домовленості про "режим тиші".
   • Мешканці Золотого повідомляли про регулярну присутність бойовиків у населеному пункті, який мав бути "демілітаризованою зоною".

6. 14 жовтня 2020 року – Ескалація в Станиці Луганській

   • Після розведення військ у районі Станиці Луганської бойовики облаштували нові укріплення і почали проводити обстріли сусідніх територій.
   • Місцеві жителі скаржилися на відсутність українських військових, які забезпечували їхній захист.

---

Основні зони розведення:

1. Станиця Луганська:

   • Українські військові залишили укріплені позиції на початку вересня 2019 року.
   • Територію зайняли бойовики, які почали облаштовувати нові укріплення поблизу "сірої зони".

2. Золоте:

   • Розведення відбулося 29 жовтня 2019 року.
   • Після цього фіксувалися регулярні обстріли українських позицій, а бойовики почали заходити до населеного пункту.

3. Петрівське:

   • Розведення проведено 9 листопада 2019 року.
   • Території, які звільнили українські військові, стали новими опорними пунктами для бойовиків.

---

Реакція та подальші події:

1. Відсутність дзеркальних дій з боку бойовиків:

   • Попри те, що Україна виконала домовленості про розведення, проросійські сили не демонстрували дзеркальних дій, натомість використовували звільнені території для просування своїх позицій.

2. Захоплення звільнених зон:

   • Усі три ділянки, де проводилося розведення, згодом перейшли під фактичний контроль бойовиків, що створило нові загрози для безпеки України.

3. Обстріли після розведення:

   • Відразу після відведення українських військ у районах Золотого та Станиці Луганської почали фіксуватися обстріли з боку бойовиків, які посилилися у 2020 році.

Ці події свідчать про те, що розведення військ, яке планувалося як крок до миру, не мало успіху через відсутність гарантій і недотримання домовленостей з боку проросійських сил. Якщо потрібна додаткова деталізація, дайте знати!

[Freeman]

Скандал зі зривом операції із затримання вагнерівців (2020 рік)

Операція із затримання членів російської ПВК "Вагнер", які брали участь у бойових діях на Донбасі, стала однією з найбільш резонансних і водночас провалених спецоперацій в історії України. Її зрив супроводжувався звинуваченнями в саботажі з боку найвищого керівництва країни, а саме президента Зеленського та його оточення.

Передісторія:

1. Хто такі вагнерівці?

   • ПВК "Вагнер" — це російська приватна військова компанія, яка активно використовувалася Кремлем для ведення війни на Донбасі, у Сирії, Африці та інших регіонах.
   • Члени цієї структури брали безпосередню участь у бойових діях проти України з 2014 року.

2. Суть операції:

   • Українські спецслужби (ГУР МОУ та СБУ) спільно із західними партнерами розробили операцію із затримання 33 вагнерівців, які були причетні до воєнних злочинів на Донбасі.
   • План полягав у тому, щоб виманити бойовиків з Росії під виглядом найму для "роботи" в Латинській Америці, але через транзитний переліт через Мінськ (Білорусь) затримати їх і доставити до України.

Хронологія подій:

1. Липень 2020 року — підготовка операції:

   • У липні спецслужби України підготували пастку для вагнерівців, яких запросили на "роботу" через фіктивну приватну військову компанію.
   • Бойовиків зібрали в Москві і направили до Мінська, де вони мали сісти на літак до однієї з країн Латинської Америки.

2. 24 липня 2020 року — заплановане затримання:

   • За планом, літак з вагнерівцями мав здійснити аварійну посадку в Україні через фіктивну технічну несправність, після чого їх би затримали українські силовики.

3. Операція відкладається:

   • За день до запланованого затримання (23 липня) операцію несподівано перенесли на 30 липня.
   • За словами учасників операції, це рішення було прийняте на найвищому рівні, ймовірно, в Офісі Президента.

4. 29 липня 2020 року — арешт у Мінську:

   • Через затримку виконання плану вагнерівці були заарештовані білоруськими спецслужбами у Мінську.
   • Їх звинуватили у підготовці провокацій проти режиму Лукашенка напередодні президентських виборів у Білорусі.

5. 14 серпня 2020 року — екстрадиція до Росії:

   • Попри запити України про екстрадицію, Білорусь передала всіх затриманих вагнерівців до Росії.

Злив операції:

1. Зеленський і дзвінок Лукашенку:

   • У жовтні 2021 року в інтерв'ю телеканалу "1+1" Володимир Зеленський визнав, що особисто дзвонив Олександру Лукашенку.

2. Зізнання Зеленського про зрив операції:

   • В інтерв’ю Зеленський фактично визнав, що Офіс Президента знав про операцію і що її перенесення було рішенням, ухваленим у Києві.
   • Це спричинило ще більше звинувачень у тому, що саме Офіс Президента злив деталі операції, дозволивши Росії уникнути втрат.

Критика і наслідки:

1. Звинувачення у зриві:

   • Багато колишніх і діючих працівників українських спецслужб, а також опозиційні політики заявили, що операція була зірвана через витік інформації з Офісу Президента.
   • Зеленського та його оточення звинувачували в саботажі, який призвів до провалу важливої спецоперації.

2. Міжнародна реакція:

   • Провал операції підірвав довіру західних партнерів до України. Було втрачено важливу можливість не лише затримати воєнних злочинців, але й отримати цінні свідчення проти Росії.

3. Політичний скандал:

   • Опозиція вимагала проведення розслідування, однак справу фактично "зам’яли". Верховна Рада так і не створила тимчасову слідчу комісію для розслідування зриву операції.

4. Відмова від відповідальності:

   • Володимир Зеленський та його соратники (зокрема, Андрій Єрмак) публічно заперечували свою причетність до зриву операції, перекладаючи відповідальність на попередників.

Зеленський своїм власним ротом визнав зрив операції із затримання вагнерівців

У червні 2021 року президент України Володимир Зеленський в інтерв’ю телеканалу "1+1" фактично визнав свою причетність до зриву спецоперації із затримання бойовиків російської ПВК "Вагнер". Ця заява стала справжнім шоком для суспільства, військових та міжнародних партнерів.

Що сказав Зеленський?

1. Дзвінок Лукашенку:

   • Зеленський підтвердив, що зателефонував Олександру Лукашенку, коли вагнерівці вже перебували у Мінську, й повідомив білоруському диктатору, хто ці люди і які злочини вони вчинили.
   • За словами Зеленського, Лукашенко пообіцяв "розібратися" і не підвести. Однак згодом Білорусь передала бойовиків Росії, а не Україні.

2. Небажання брати участь у спецоперації:

   • Зеленський заявив, що операція із затримання вагнерівців не була ініційована Україною, а була ідеєю "інших країн", які нібито хотіли втягнути Україну у цю ситуацію.
   • Президент висловив задоволення, що Україна в результаті "не стала частиною цієї операції".

3. Фактичне визнання зриву:

   • Заяви Зеленського свідчать, що саме дзвінок до Лукашенка та передача інформації білоруському режиму стали ключовими елементами, які зірвали спецоперацію.
   • Важливо, що розмову було проведено в момент, коли вагнерівці вже перебували на території Білорусі, і саме після цього Мінськ затримав їх та передав Росії.

Висновки та наслідки:

1. Злочин проти держави:

   • Визнання Зеленським своєї ролі у зриві операції фактично підтверджує, що його дії можна розцінювати як державну зраду.
   • Передача інформації про вагнерівців вороже налаштованому режиму Лукашенка призвела до втрати можливості притягнути бойовиків до відповідальності за злочини на Донбасі.

2. Зрада міжнародних партнерів:

   • Операція із затримання вагнерівців була спільним планом українських спецслужб та західних партнерів.
   • Втручання Зеленського не лише зірвало план, але й підірвало довіру міжнародної спільноти до України, оскільки було продемонстровано, що навіть президент може саботувати дії спецслужб.

3. Захист інтересів Росії:

   • Наслідком дій Зеленського стало те, що 33 вагнерівці, які причетні до злочинів проти України, були передані Росії, де вони залишилися на свободі.
   • Таким чином, Зеленський своїми діями допоміг агресору уникнути відповідальності.

4. Політичний та суспільний скандал:

   • Дії президента було розцінено як саботаж інтересів України та зневагу до пам’яті загиблих у війні на Донбасі.