Пропагандист «Бучко»

[Freeman]

Пропагандист «Бучко»: відданість грошам, а не принципам

Ютуб-канал «Бучко» – це один із тих майданчиків, які функціонують виключно на догоду владі. Його ведучий, який ще до 2019 року активно вихваляв Петра Порошенка, раптово змінив риторику одразу після оголошення результатів президентських виборів. Якщо до 21 квітня 2019 року його контент складався з оди про «реформи» та «державницьку політику» Порошенка, то вже на наступний день після перемоги Володимира Зеленського блогер миттєво переорієнтувався. Він почав поливати брудом свого вчорашнього кумира і з такою ж завзятістю вихваляти нового президента.

Перевзування на льоту

Таке миттєве «перевзування» не могло відбутися без певних домовленостей і вигід. Уже в перші місяці правління Зеленського контент каналу «Бучко» став повністю відповідати інформаційній політиці Банкової. Жодного критичного слова в бік влади, жодного незалежного аналізу ситуації – лише сліпе вихваляння Зеленського та його команди.

Водночас блогер розгорнув масштабну кампанію з дискредитації Порошенка, використовуючи старі штампи, що активно розкручувалися Офісом президента. Він просував всі наративи, вигідні Зеленському, але робив це настільки непереконливо, що навіть серед аудиторії каналу почала з’являтися критика щодо його нещирості.

Слабкий пропагандист із малими інвестиціями

На відміну від великих пропагандистських ресурсів, таких як «Телебачення Торонто» чи окремі блогери з мільйонною аудиторією, канал «Бучко» не отримує серйозної фінансової підтримки від влади. Його випуски виглядають слабкими і неякісними, а рівень аргументації залишає бажати кращого.

Очевидно, що на Банковій не бачать у цьому блогері великого потенціалу, а тому фінансування на його діяльність виділяють за залишковим принципом. Його контент часто повторює матеріали більш рейтингових пропагандистських каналів, не додаючи нічого нового. Через це «Бучко» не може конкурувати з іншими блогерами, які мають більші можливості та професійніші команди.

Висновки

Канал «Бучко» – це класичний приклад блогера без принципів, який орієнтується виключно на політичну кон’юнктуру. Спочатку він служив Порошенку, потім різко переметнувся до Зеленського, але навіть у цьому таборі не зміг закріпитися як серйозний пропагандист. Його слабка аргументація, відсутність глибокого аналізу та низький рівень контенту роблять його маловпливовим ресурсом, який не отримує значних інвестицій від влади. Це яскравий приклад того, як нещирість і відсутність реальної позиції ведуть до маргіналізації навіть у світі політичної пропаганди.